П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів Буцяка З.І., Мельника Ю.М., Ковальчук Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Рівне на постанову Рівненського міського суду від 28 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
ВСТАНОВИЛА :
Позивач звернувся в суд із адміністративним позовом, в якому просив зобов”язати відповідача нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії в розмірах, визначених ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2006 –2008 роки в сумі 2176 грн. 46 коп.
Вказував, що відповідач всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”не виплачував йому підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Постановою Рівненського міського суду від 28 травня 2009 року стягнуто із відповідача на користь позивача за період із 2 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року , із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії в розмірі 2413 грн. 67 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач указує, що він виконав свої функції по виплаті позивачеві надбавки до пенсії у 2006 - 2008 роках у повному обсязі. Усі кошти отримані відповідачем із Державного бюджету на ці цілі виплачені дітям війни , а тому вважає свої дії правомірними.
Із цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачеві в позові.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того , що порушене право позивачки підлягає захисту шляхом стягнення із відповідача на її користь конкретної грошової суми.
Колегія суддів у повному обсязі із такими висновками місцевого суду погодитися не може.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.
Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачеві сум відповідно до закону , а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що постанова місцевого суду була ухвалена з порушенням норм процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи.
Зазначене є підставою для скасування постанови місцевого суду та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позову.
Із матеріалів справи вбачається , що позивач, відноситься до категорії дітей війни і знаходиться на обліку у відповідача.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни до пенсії виплачується надбавка в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19.01.2006 № 3367-IV внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до яких виключено пункт 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема встановлено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", то вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році задоволенню не підлягають
Дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 12 статті 71 та статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Аналогічні правовідносини склалися в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 зазначеного Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та в період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нарахувати та виплатити позивачеві надбавку до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". У той же час, виходячи із змісту ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення частини 3 статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Колегія суддів вважає, що при вирішенні спору щодо правомірності дій відповідача по виплаті позивачеві надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Колегія суддів відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 КАС переглядала постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги , в якій на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду , як передбачено ст. 100 КАС , відповідач не наполягав.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що постанова місцевого суду не може залишатись чинною , а тому її слід скасувати та ухвалити у справі нову постанову про часткове задоволення позову. Керуючись ч.10 ст. 183-2 , ст. 197, п.4 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.207 КАС України , колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Рівне задовольнити частково.
Постанову Рівненського міського суду від 28 травня 2009 року –скасувати .
Ухвалити нову постанову якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області щодо невиплати позивачу із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії в розмірі , визначеному ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області нарахувати та виплатити позивачу із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії в розмірі, визначеному ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із урахуванням виплаченої їй надбавки до пенсії , як дитині війни.
У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді :