П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді Гордійчук С.О.,
суддів Шеремет А.М., Хилевича С.В.,
при секретарі Панас Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України про стягнення соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ВСТАНОВИЛА :
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, які полягали в обмеженні права ОСОБА_1 на одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у встановлених діючим Законом України ‘’Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням’’розмірах в період з 01.06.2008 року по 30.11.2008 року включно.
Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради донарахувати та виплатити позивачу 2407,63 грн. недоплаченої за період з 01 червня 2008 року по 30 листопада 2008 року включно суми щомісячної державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
В задоволенні решти позовних вимог позивача відмовлено.
Присуджено з Державного бюджету на користь позивача судовий збір в сумі 24,08 грн. за позовними вимогами майнового характеру та 1,70 за позовними вимогами немайнового характеру.
У поданій на постанову апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради вказує, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач вказуває, що він виплачував зазначену допомогу відповідно до вимог законодавства
Просить оскаржувану постанову скасувати та відмовити в позові.
Колегія суддів відповідно до ч.1 ст.195 КАС, переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскільки місцевий суд при вирішенні справи порушив норми матеріального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено , що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину, після чого
позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Відмовляючи в позові в частині позовний вимог за 2007 рік, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради наполягало на застосуванні наслідків пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог до міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України за безпідставністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 Постанови КМ України від 16.01.2007 року №32 ‘’Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку’’, в 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям з дітьми, призначається, а в ІІ-ІV кварталах і виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Разом з тим, відповідно до ст. 42 та 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”(в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун, які фактично здійснює догляд за дитиною) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Порядок виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку незастрахованим особам був визначений Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Пунктом 23 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”до статей 13,15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”були внесені зміни, які вступили в силу з 1 січня 2008 року, у відповідності до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 25 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”стаття 43, яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 25 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”щодо внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" були визнані неконституційними.
Таким чином, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, а з моменту втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Отже, для вирішення цього спору суду першої інстанції необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, враховуючи, що зміни до статей 13,15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” були внесені Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 1 січня 2008 року, а зміни у статтю 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який діяв у часі раніше, з 22 травня 2008 року не вносились, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Зазначені обставини та норми матеріального права не були враховані судом першої інстанції під час вирішення спору в цій справі.
Позивачу як застрахованій особі, в січні-листопаді 2008 року виплачувалася допомога по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку в розмірі 144 грн. 10 коп. щомісяця ( а.с. 10).
Враховуючи те, що відповідач у 2008 році виплачував позивачу допомогу у розмірах, встановлених новою редакцією статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо неправомірності його дій в цей проміжок часу.
Враховуючи те, що постанова місцевого суду в частині задоволення вимог за 2008 рік, була ухвалена з порушенням норм матеріального права , що призвело до неправильного вирішення справи , колегія суддів прийшла до висновку , що оскаржувана постанова не може залишатися чинною, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову в даній частині.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198 , п.4 ч.1 ст. 202 , ст. 207 КАС України , колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити частково.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року в частині визнання протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, які полягали в обмеженні права ОСОБА_1 на одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у встановлених діючим Законом України ‘’Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням’’розмірах в період з 01.06.2008 року по 30.11.2008 року включно та зобов’язання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради донарахувати та виплатити ОСОБА_1 2407,63 грн. недоплаченої за період з 01 червня 2008 року по 30 листопада 2008 року включно суми щомісячної державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та присудження з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір скасувати, та ухвалити нову постанову, якою в позові в цій частині відмовити.
В решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий :
Судді: