У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Панас Б.В.
за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представників: ОСОБА_3 –адвоката ОСОБА_4, ОСОБА_2 –адвоката ОСОБА_5, Богдашівської сільської ради – Кушнірука Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Здолбунівського районного суду від 8 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до ОСОБА_2, Богдашівської сільської ради Здолбунівського району про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Здолбунівського районного суду від 8 червня 2010 року відмовлено в задоволенні зазначених вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до ОСОБА_2, Богдашівської сільської ради Здолбунівського району.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, де покликалася на порушення судом норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
На її обґрунтування зазначала про суперечність твердження місцевого суду про недоведеність позову, адже в дійсності факт існування спірного проїзду стверджено сукупністю перевірених доказів у справі. Зокрема, вважала, що цей факт ґрунтується на рішенні Богдашівської сільської ради від 20.07.2006 року №38, плані забудови села Богдашів, викопіюванні з генерального плану села Богдашів, клопотанні управління з контролю за використанням та охороною земель в області від 16.07.2008 року, поясненнях позивачів та сільського голови, поясненнях відповідача та свідків. Оспорюване рішення органу місцевого самоврядування вважала таким, що не відповідає ст. 83 ЗК України щодо неможливості передачі у приватну власність земель загального користування, а також ст. 118 цього Кодексу.
З наведених міркувань просила скасувати рішення Здолбунівського районного суду від 8 червня 2010 року і ухвалити нове, яким задовольнити позовні
Справа №22-1028-11 Головуючий в суді 1 інстанції: Кушнір О.Г.
Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
вимоги.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 27 вересня 2010 року апеляційну скаргу задоволено: оскаржуване рішення скасовано й ухвалено нове, яким визнано недійсними рішення Богдашівської сільської ради від 09.09.2006 року №52 та державний акт про право приватної власності на земельну ділянку від 17.11.2006 року, що виданий ОСОБА_2. Ухвалою Верховного Суду України від 13 квітня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: рішення суду апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд до цього ж суду.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3., підтримавши апеляційну скаргу, надав пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_2 та його представник, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, вважали оскаржуване рішення законним і обґрунтованим.
ОСОБА_1 висловився про задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваного рішення.
Представник Богдашівської сільської ради просив задовольнити скаргу, скасувати рішення суду і ухвалити нове по суті заявлених вимог.
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились, про поважність причин своєї відсутності доказів колегії суддів не представили.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи апелянта, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що генеральний план с. Богдашів Здолбунівського району передбачав дорогу між будинками ОСОБА_2 і ОСОБА_18 до житлового і адміністративного комплексу, який згодом пропонувалося побудувати, але цей план і відповідну містобудівну документацію до нього в установленому порядку затверджено не було. Також ця документація потребує коригування через сплив нормативного розрахункового терміну, а під’їзд до земельних ділянок позивачів можливий з вулиць Гагаріна та Коперніка. Крім того, рішенням Богдашівської сільської ради від 20 липня 2006 року №38 перекрито спірний проїзд, що проходить біля будинку ОСОБА_2, з метою запобігання утворення стихійного сміттєзвалища.
Проте з такими висновками районного суду не може погодитися колегія суддів.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України –суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу законності рішення Богдашівської сільської ради від 29 вересня 2006 року №52, яким ОСОБА_2 передано у власність земельні ділянки площею 0, 25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і площею 0, 2529 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1. Також позивачами оспорюється дійсність державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 17 листопада 2006 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №010659600257 (а.с. 31-33).
Рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року №10-рп2010 у справі №1-6\2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а”, „б”, „в”, „г” статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності” слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Частина 1 ст. 17 КАС України поширює юрисдикцію адміністративних судів зокрема на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Отже, очевидним є те, що зазначений спір, предметом якого виявляється оспорення рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність фізичної особи земельної ділянки і державного акту на право власності на земельну ділянку, слід вважати публічно-правовим, а тому вирішенню в порядку цивільного судочинства він не підлягає.
З урахуванням вимог ч. 3 ст. 303 ЦПК України колегія суддів вважає за доцільне вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки встановлено таке порушення норм процесуального права, яке відповідно до ч. 1 ст. 310 цього Кодексу є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України –суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, оскаржуване рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 310, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Здолбунівського районного суду від 8 червня 2010 року скасувати, а провадження у справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі, в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий: Судді: