Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-1745/11 Головуючий у 1 інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Дзярук М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Полякова О.З
Суддів: Дзярука М.П.
Дашковської А.В.
При секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська»до ОСОБА_3, Приватного підприємства «ОСОБА_2 і Ко», треті особи: Бердянський районний відділ Запорізької Регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»про визнання переважного права на укладання договору оренди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2010 року ТОВ «Сади Бердянська» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про спонукання до реєстрації укладених договорів оренди землі.
В процесі розгляду справи ТОВ «Сади Бердянська» неодноразово змінювало та уточнювало позовні вимоги та 15.12.2010 року подало до суду остаточний позов до ОСОБА_3, ПП «ОСОБА_2 і Ко»про визнання переважного права на укладання договору оренди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.03.2004р. між ТОВ «Сади Бердянська»та ОСОБА_3 було укладено Договір оренди земельної частки (паю), відповідно до якого ОСОБА_3 передала, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну частку пай розміром 3,80 умовних кадастрових гектарів, що належала ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку пай серія РН №208555, виданого Бердянською міською радою 25.102002 року.
18.03.2009 року ОСОБА_3 замість сертифікату на право на земельну частку (пай) отримала державні акти на право власності на земельні ділянки, після чого переуклала з
позивачем договори оренди землі.
Розраховуючи на продовження відносин по оренді землі з ОСОБА_3, 19.01.2010 року позивач уклав Договір з Державним підприємством «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»щодо підготовки до державної реєстрації договорів оренди землі. 21.05.2010 року ОСОБА_3 повідомила позивача про те, що вона уклала договори оренди щодо вказаних вище земельних ділянок з ПП «ОСОБА_2 і Ко», мотивуючи свої дії тим, що станом на 21.05.2010 року не була здійснена державна реєстрація її договорів з позивачем і це надало їй право відмовитися від раніше підписаних і укласти нові договори оренди землі з іншою особою.
Вважає, що при виділенні ОСОБА_3 в натурі земельних ділянок, у позивача виникло переважне право на отримання їх в оренду на умовах, якими він користувався ними до їх виділення в натурі з загального масиву земельних ділянок. Також вважає, що ПП «ОСОБА_2 і Ко», укладаючи з ОСОБА_3 новий Договір оренди землі, порушив переважне право позивача на отримання в оренду земельних ділянок ОСОБА_3
У зв’язку з викладеним, проси визнати його переважне право щодо укладання договорів оренди з ОСОБА_3 стосовно всіх земельних ділянок, якими вона володіє на підставі отриманих державних актів та які раніше передавалися в оренду ТОВ «Сади Бердянська», також визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.05.2010р., укладеного між ОСОБА_3 та ПП «ОСОБА_2 і Ко»щодо земельної ділянки площею 1,6696га та застосувати наслідки недійсності такого договору.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року в задоволенні позову ТОВ «Сади Бердянська»відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ТОВ «Сади Бердянська»подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, судом неправильно застосовані норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Сади Бердянська»задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, 15.03.2004р. між ТОВ «Сади Бердянська»та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної частки (паю), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар отримав у строкове платне користування земельну ділянку (пай) розміром 3,80 умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) / а.с. 10-14/. 18 березня 2009 року ОСОБА_3 замість сертифікату на земельну частку отримала державні акти на право власності на земельні ділянки: серія ЯА № 929179 на ділянку площею 1,6696 га; серія ЯГ № 087716 на 1/34 частину земельної ділянки площею 21,8217 га; серія ЯА № 928877 на 1/25 частину земельної ділянки площею 21,2000 га; серія ЯГ № 085449 на 1/241 частину земельної ділянки площею 25,7513 га / а.с. 15-18/.
Після отримання зазначених державних актів, відповідач ОСОБА_3. переуклала з позивачем договори оренди земельних ділянок, а саме: договір оренди земельної ділянки від 14.08.2009 року щодо земельної ділянки згідно держакту серія ЯГ № 085449; договір оренди земельної ділянки від 14.08.2009 року щодо земельної ділянки згідно держакту серія ЯА № 928877; договір оренди земельної ділянки від 14.08.2009 року щодо земельної ділянки згідно держакту серія ЯГ № 087716; договір оренди земельної ділянки від 11.01.2010 року щодо земельної ділянки згідно держакту серія ЯА № 929179, які 19.01.2010 року позивач здав на реєстрацію до Бердянського районного відділу ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру», але їх не було зареєстровано, в зв»язку з надходженням заяви ОСОБА_3 про відмову від орендних відносин з ТОВ «Сади Бердянську»/ а.с. 9 /.
21 травня 2010р. ОСОБА_3 уклала договір оренди земельної ділянки площею 1,6696 га з ПП «ОСОБА_2 і Ко». Позивач наголошує на своєму переважному праві на продовження орендних відносин з ОСОБА_3 , посилаючись на п. 8 розділу Х ЗК України та розділ ІХ ЗУ «Про оренду землі», яке було порушено укладенням договору оренди з іншим орендарем в особі ПП «ОСОБА_2 і Ко». Тому, посилаючись на вимоги зазначених норм земельного законодавства та ст.ст. 203, 215 ЦК України, просив визнати за ним таке переважне право на укладення договору оренди та визнати недійсним договір оренди від 21 травня 2010р., укладений між ОСОБА_3 та ПП «ОСОБА_2 та Ко».
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що після отримання відповідачем Державних актів на право власності на землю ОСОБА_3 набула статус власника земельних ділянок, а тому є вільним у визначенні способу володіння, користування і розпорядження належною йому землею та в обранні орендаря своєї землі. Крім того, суд вважав, що оспорюваний позивачем договір оренди укладено з додержанням вимог закону і підстави для визнання його недійсним відсутні. З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони грунтуються на вимогах закону та відповідають матеріалам справи.
Відповідно до вимог п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. N 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 р. за N 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється.
Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін. На час укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки попередній договір оренди земельної частки (паю) був припинений в зв»язку з отриманням державного акту про право приватної власності на землю. Посилання позивача на вимоги п. 8 розділу Х ЗК України та розділ ІХ ЗУ «Про оренду землі»щодо переважного права на переукладення договору оренди є безпідставними, оскільки законодавцем до цього часу не вирішено питання щодо реалізації цих вимог закону та наслідків його порушення.
Крім того, з огляду на зміст п. 8 розділу Х ЗК України переважне право на оренду земельних ділянок у громадян, що отримали замість сертифікатів державні акти, передбачено для тих сільськогосподарських підприємств, які сприяли отриманню державних актів орендодавцеві, зокрема, замовили землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) в натурі ( на місцевості), та оплатили виконання таких робіт. Доказів, що ТОВ «Сади Бердянська»будь-яким чином сприяли видачі державних актів орендодавцеві в особі ОСОБА_3 позивач не надав, а отже не довів свого переважного права на оренду земельної ділянки відповідача. Відповідач ОСОБА_3. намагалася продовжити орендні відносини з ТОВ «Сади Бердняська»шляхом підписання нового договору оренди, який не був зареєстрований в державному земельному кадастрі, а отже в силу ст.ст. 18, 20 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 210, 631, 640 ЦК України не набув чинності, оскільки вважається неукладеним. Проте, в подальшому волевиявлення власника земельної ділянки щодо наміру переукласти договір оренди з позивачем змінилось, оскільки умови договору, запропоновані іншим орендарем, на які погодився власник, були значно кращими за умови, які були передбачені припиненим договором і в подальшому запропоновані позивачем.
З огляду на вимоги ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317,319, 373 ЦК України власник самостійно визначає спосіб та порядок користування та розпорядження належною йому власністю, зокрема, на свій розсуд обирає контрагента за договором та визначає умови договору з ним. ОСОБА_3 скористалася своїми правами власника, передбаченими чинним законодавством, уклавши договір оренди з ПП «ОСОБА_2 і Ко»в установлений законом спосіб, тому підстав для визнання недійсним цього договору колегія не вбачає. Беручи до уваги зазначені обставини, колегія вважає апеляційну скаргу безпідставною, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України вона підлягає відхиленню з залишенням без змін оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст.303,304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська»
відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: