Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-2362/11 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрюк О.В.
Суддя-доповідач: Дзярук М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Полякова О.З.
Суддів: Дзярука М.П.
Дашковської А.В.
При секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: служба у справах дітей Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської Ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з ОСОБА_4 він перебував у шлюбі, який було розірвано в 2000 році. Від шлюбу сторони мають дітей –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2004р. з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_7
З початку серпня 2010 року ОСОБА_7 постійно проживає разом з ним у його власному будинку за адресою: АДРЕСА_1, а відповідачка ніде не зареєстрована, оскільки не має власного житла.
ОСОБА_4 забороняла йому спілкуватися та брати участь у вихованні ОСОБА_7, але він приходив до дитячого садка та школи, які відвідувала дочка. Під час спілкування з донькою, йому стало відомо, що колишня дружина вчиняє фізичне насильство над ОСОБА_7, яка скаржилася на головні болі та на те, що мати її постійно б’є. З цього приводу він звертався до Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, з приводу чого винесено постанову від 24.09.2009 року про відмову у відкритті кримінальної справи. Насильство з боку відповідачки до дочки підтверджується висновком Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи від 03.08.2010 року №956 та довідкою з лікарні від 18.07.2010 року. ОСОБА_7 хвора на ішемічну хворобу серця, лікуванням дитини відповідачка не займається, лікування повністю проводиться за його рахунок.
З огляду на зазначене, просив передати йому ОСОБА_7 для виховання та розвитку, визначивши місцем проживання дитини місце його реєстрації, стягнути з ОСОБА_4 аліменти на його користь на утримання неповнолітньої дитини щомісяця у розмірі ј частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. У зв’язку зі зміною обставин та місця проживання ОСОБА_7 зобов’язати Шевченківський ВДВС ЗМУЮ звільнити його від сплати аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_7 та зобов’язати Квартальний комітет №93 Шевченківського району м. Запоріжжя зареєструвати ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_7 з батьком –ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України", вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам, враховуючи висновки органу опіки і піклування, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітньої дочки з матір'ю .
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив факт зловживання алкоголем спростовується матеріалами справи. На а.с.41-47 матеріалів справи є дані проте, що ОСОБА_4 працює по місцю роботи та проживання характеризуется позитивно, приділяє увагу вихованню дитини.
Доводи апеляційної скарги зводяться до намагань позивача дати переоцінку доказам. Суд дав оцінку доказам за правилами ст.212 ЦПК України, тому доводи апеляційної скарги є неприйнятими.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Будь-які виключні обставин, які б викликали необхідність розлучення малолітньої дитини з її матір'ю не встановлені.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував зазначені вимоги закону та принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, в якій вказано, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Зазначені обставини були враховані і у висновку органу опіки та піклування, за яким виключних обставин для зміни місця проживання дитини немає.
Сама по собі думка дитини про бажання проживати з батьком з огляду на її вік, враховуючи нетривалий період окремого проживання батьків, стосунки, які складися між батьками, не може бути вирішальною для зміни та визначення нового місця проживання дитини.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: