ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 р. | № 2-29/265-2006 (2-29/14814-2005) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В. |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги | ТОВ "Пріоритет"; КП "Гурзуф" |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. |
у справі | №2-29/265-2006 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | ТОВ "Крим-Турсервіс" |
до | КП "Гурзуф"; ТОВ "Лоза"; ТОВ "Пріоритет"; |
треті особи: | виконком Гурзуфської селищної ради; Гурзуфська селищна рада |
про | визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Пустовітенко І.В. |
від відповідача-1: | Юречко А.І. |
від відповідача-2: | не з'явився |
від відповідача-3: | Квасніков М.О. |
від третіх осіб: | не з'явилися |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2006 р. у справі №2-29/265-2006 (суддя Башилашвілі О.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. (судді: Сотула В.В., Горошко Н.П., Гонтар В.І.), позов ТОВ "Крим-Турсервіс" задоволено у повному обсязі: визнано право власності ТОВ "Крим-Турсервіс" на два резервуари питної води об'ємом 1000 м.куб кожний, розташованих у смт.Гурзуф м.Ялта за присвоєною адресою вул.Ялтинська, 26; визнано недійсним договір оренди №12 резервуару чистої води (літер ІІ) площею 216,0 кв.м, розташованого в м.Ялта смт.Гурзуф вул.Ялтинська, 26, який знаходиться на балансі КП "Гурзуф", укладеного Комунальним підприємством "Гурзуф" із ТОВ "Лоза" 05.08.2005 р.; вилучено резервуар чистої води (літер ІІ) площею 216,0 кв.м, розташований в м.Ялта смт.Гурзуф вул.Ялтинська, 26 із чужого незаконного володіння відповідачів: ТОВ "Лоза" та КП "Гурзуф" та передано їх ТОВ "Крим-Турсервіс"; визнано недійсним договір оренди №8 резервуару чистої води (літер 1) площею 216 кв.м, огороди площею 788,1 кв.м, воріт площею 11,9 кв.м, розташованих у м.Ялта смт.Гурзуф вул.Ялтинська 26, які находяться на балансі КП "Гурзуф", укладений Комунальним підприємством "Гурзуф" із ТОВ "Пріоритет" 01.06.2005 р.; визнано недійсним договір оренди резервуару чистої води (літер 1) площею 216 кв.м, огороди площею 788,1 кв.м, воріт площею 11,9 кв.м, розташованих у м.Ялта смт.Гурзуф вул.Ялтинська, 26, укладений Комунальним підприємством "Гурзуф" із ТОВ "Пріоритет" 08.08.2005 р. та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Єпіфановим Ю.О., зареєстрованим у реєстрі за №2323; вилучено резервуар чистої води (літер 1) площею 216 кв.м, розташований у м.Ялта смт.Гурзуф вул.Ялтинська, 26, із чужого незаконного володіння відповідачів: ТОВ "Пріоритет" і КП "Гурзуф" та передано його ТОВ "Крим-Турсервіс"; стягнуто з Комунального підприємства "Гурзуф" на користь ТОВ "Крим-Турсервіс" державне мито у сумі 767,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 39,33 грн.; стягнуто з ТОВ "Лоза" на користь ТОВ "Крим-Турсервіс" державне мито у сумі 767,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 39,33 грн.; стягнуто з ТОВ "Пріоритет" на користь ТОВ "Крим-Турсервіс" державне мито у сумі 767,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 39,33 грн.
У касаційних скаргах ТОВ "Пріоритет" і КП "Гурзуф" просять скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2006 р., постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. у справі №2-29/265-2006 та прийняти рішення про відмову у позові ТОВ "Крим-Турсервіс", посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідач-2 та треті особи не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, відповідача-3, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15.07.2003 р. між Кримським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Кримтур" (продавець) та ТОВ "Крим-Турсервіс" (покупець) укладено договір №01/03 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, за яким позивач придбав майно цілісного майнового комплексу філії ЗАТ по туризму та екскурсіях "Кримтур" бази відпочинку "Корал", що розташоване за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, смт.Гурзуф, вул.Ялтинська, 18.
Відповідно до п. 1.4 договору від 15.07.2003 р. №01/03 право власності на об'єкт продажу переходить до покупця з моменту підписання передавального балансу та акта прийому-передачі на об'єкт продажу від продавця до покупця, а відповідно до п. 1.1 договору акт приймання-передачі та передавальний баланс наведені у додатках №3 і №4 до вказаного договору.
Позивач, вважаючи, що за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 15.07.2003 р. №01/03 він набув право власності і на два резервуари чистої води, розташованих у смт.Гурзуф Автономної Республіки Крим по вул.Ялтинській, 26, звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на два резервуари чистої води об'ємом 1000 м3 кожний, визнання недійсними договорів оренди від 01.06.2005 р. №08, від 05.08.2005 р. №12, від 08.08.2005 р. б/н вказаних резервуарів, вилучення зазначених резервуарів з незаконного володіння відповідачів та передачу їх позивачу.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Крим-Турсервіс" про визнання права власності на два резервуари чистої води об'ємом 1000 м3 кожний, визнання недійсними договорів оренди вказаних резервуарів від 01.06.2005 р. №08, від 05.08.2005 р. №12, від 08.08.2005 р. б/н та витребування майна з чужого незаконного володіння, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що: по-перше, позивач набув право власності на два резервуари питної води ємністю 1000 куб.м кожний на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 15.07.2003 р. №01/03, укладеного між ЗАТ по туризму та екскурсіях "Кримтур" та ТОВ "Крим-Турсервіс", за яким позивач придбав майно цілісного майнового комплексу філії ЗАТ "Кримтур" бази відпочинку "Корал"; по-друге, право власності на майновий комплекс турбази відпочинку "Корал" на час укладання договору купівлі-продажу належало продавцю —ЗАТ "Кримтур"; по-третє, право власності на майновий комплекс перейшло до позивача з моменту підписання передаточного балансу та акта приймання-передачі майна згідно з п. 1.4 договору; по-четверте, рішення 47-ої сесії четвертого скликання від 29.04.2005 р. №7 Гурзуфської селищної ради про прийняття в комунальну власність двох резервуарів питної води ємністю 1000 м3 (на підставі якого Гурзуфській селищній раді було видано свідоцтво про право власності на вказані резервуари від 23.05.2005 р.), постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2006 р. в адміністративній справі №2-29/4473-2006А визнано нечинним.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Так, господарськими судами не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім доказам у справі.
Так, господарськими судами не надано належної оцінки доводам відповідачів про те, що позивач не надав доказів переходу до нього права власності на спірні резервуари на підставі договору купівлі-продажу від 15.07.2003 р. №01/03, оскільки згідно з п. 1.4 договору купівлі-продажу №01/03 право власності на об'єкт продажу переходить із моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта та передаточного балансу, який позивачем подано не було. Крім того, слід зазначити, що п. 1.1 вищезазначеного договору також передбачає наявність передаточного балансу та акта приймання-передачі, наведених у додатках №3 та №4 до вказаного договору (які в матеріалах справи також відсутні). Господарський суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на наявність у справі попереднього балансу (а.с. 117–118, т. 2), не взяв до уваги, що на а.с. 117–118 знаходиться баланс ЗАТ "Кримтур", а не передаточний баланс, передбачений умовами договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.
Не надано господарськими судами оцінки і доводам відповідачів про те, що наявна у користуванні ЗАТ "Кримтур" на підставі Державного акта на право користування землею від 22.08.1996 р. серія ІІ-КМ №001522 земельна ділянка площею 3,3253 га не охоплює місце знаходження двох спірних резервуарів, розташованих за адресою: смт.Гурзуф, м.Ялта, вул.Ялтинська, 26 (тоді як цілісний майновий комплекс, який був предметом договору купівлі-продажу згідно з договором від 15.07.2003 р. №01/03 розташований за адресою: смт.Гурзуф, вул.Ялтинська, 18).
Не заперечуючи проти того, що резервуари знаходяться не на тій земельній ділянці, яка була відведена ЗАТ "Кримтур" за Державним актом на право постійного користування землею від 22.08.2006 р. серія ІІ-КМ №001522, господарські суди обмежились лише посиланням на факт неодноразового звернення попереднього власника майна і позивача до Гурзуфської селищної ради з клопотанням про оформлення своїх прав на земельну ділянку під резервуарами, не дослідивши при цьому питання оформлення в установленому законом порядку право користування земельною ділянкою, на якій розташовані резервуари.
Крім того, пославшись на те, що спірні резервуари ввійшли до цілісного майнового комплексу (який був об'єктом продажу згідно з договором від 15.07.2003 р. №01/03), господарські суди не надали оцінки умовам п. 1.3 договору, згідно з яким об'єкт продажу розміщений саме на земельній ділянці площею 3,3253 га відповідно до Державного акта на право користування землею від 22.08.1996 р. серія ІІ-КМ №001522.
Також господарським судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам відповідача, викладеним в апеляційній скарзі, про те, що на день звернення з позовом про визнання права власності на резервуари, і на день прийняття рішення господарським судом першої інстанції власником спірних резервуарів була Гурзуфська селищна рада (про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.05.2005 р.), яка як власник зазначеного майна правомірно передала їх у повне господарське відання комунальному підприємству "Гурзуф", яке, в свою чергу за згодою власника передало їх в оренду ТОВ "Пріоритет" і ТОВ "Лоза".
Господарський суд апеляційної інстанції обмежився лише посиланням на визнання рішення 47-ої сесії четвертого скликання №7 від 29.04.2005 р. Гурзуфської селищної ради про прийняття в комунальну власність двох зазначених резервуарів нечинним постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2006 р. в адміністративній справі №2-29/4473-2006А (а.с. 140–147, т. 2), не дослідивши при цьому питання набрання законної сили зазначеною постановою по адміністративній справі і не взявши до уваги норми ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України щодо набрання законної сили постановою по адміністративній справі (хоч надані позивачем матеріали свідчать про оскарження вказаної постанови до Севастопольського апеляційного господарського суду).
Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа — передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ТОВ "Пріоритет" і КП "Гурзуф" задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2006 р. у справі №2-29/265-2006 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна