ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2006 р. | № 32/95-06-3558 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Чорноморгідробуд”
на рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2006р. та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р.
у справі №32/95-06-3558
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Чорноморгідробуд”
до Закритого акціонерного товариства “Іллічівський паливний термінал”
про стягнення 38 006,98 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Туренко О.Б. (довіреність №07/227 від 25.09.06),
від відповідача: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Чорноморгідробуд” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Іллічівський паливний термінал” і просило суд стягнути з останнього 38 006,98 грн. збитків.
Позов мотивований тим, що згідно договору про переведення боргу від 23.02.2005р., укладеного між КМПБФ “Моноліт” (первісний боржник), ЗАТ “Іллічівський паливний термінал” (новий боржник) та ВАТ “Чорноморгідробуд” (кредитор), заборгованість у сумі 1 088 759,0 грн. відповідач повинен був сплатити позивачу рівними частинами протягом восьми місяців, починаючи з 01.03.2005р.
У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов’язання, позивач був змушений для поповнення оборотних коштів укласти з ВАТ “Морський транспортний банк” договір №90/О про надання овердрафту (короткостроковий кредит від 29.03.2005р.) та додатки до нього №№1, 2, 3 від 29.06.2005р., від 29.09.2005р. та від 14.12.2005р. Розмір сплачених процентів за користування кредитними коштами у сумі 38 006,98 грн. позивач просить стягнути з відповідача в якості збитків, понесених внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором про переведення боргу від 23.03.2005р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.05.2006р. (суддя Грабован Л.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. (головуючий, суддя М.В.Михайлов, В.М.Тофан, О.О.Журавльов), у задоволені позову відмовлено з мотивів недоведеності позивачем наявності збитків, спричинених порушенням відповідачем зобов’язання за договором про переведення боргу від 23.02.2005р.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована неповним з’ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник стверджує про те, що порушення відповідачем зобов’язання за договором про переведення боргу від 23.02.2005р. та укладання позивачем з ВАТ “Морський транспортний банк” договору овердрафту №90/О від 29.03.2005р. для поповнення обігових коштів позивача знаходиться у прямому причинному зв’язку.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами двох інстанцій встановлено, що відповідно до п.1 договору про переведення боргу від 23.02.2005р., укладеного між КМПБФ “Моноліт” (первісний боржник), ЗАТ “Іллічівський паливний термінал” (новий боржник) та ВАТ “Чорноморгідробуд” (кредитор), цим договором регулюються відносини, пов’язані із заміною у зобов’язанні, що виникає із договору підряду №1 від 05.06.2003р., укладеного між первісним боржником та кредитором (основний договір). Первісний боржник переводить на нового боржника частину боргу (грошового зобов’язання) у розмірі 1 088 759,0 грн., що виник на підставі п.5.4. основного договору.
Згідно п.4 договору про переведення боргу новий боржник сплачує борг, встановлений у п.2 цього договору на розрахунковий рахунок кредитора рівними долями протягом восьми місяців, починаючи з 1 березня 2005р.
Судами двох інстанцій встановлено, що розрахунки за вказаним договором відповідачем було здійснено з порушенням умов договору, оскільки остаточно відповідач розрахувався з позивачем лише 20.03.2006р. (у порядку здійснення заходів виконавчого провадження), тоді як повністю розрахуватися повинен був до 01.11.2005р. (протягом 8 місяців, починаючи з 01.03.2005р.).
В силу ч.2 ст.612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.
Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Аналогічний припис міститься у статті 224 Господарського кодексу України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).
У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони.
Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник, а об’єктом правопорушення –зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну –протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Так, за умовами договору про переведення боргу строк сплати заборгованості відповідачем встановлено у вісім місяців, починаючи з 01.03.2005р. При цьому, договором не визначено точних календарних дат платежів, а також не встановлені долі та конкретні періоди платежів. Тому, суди двох інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивач не повинен був розраховувати на єдино разову та повну сплату боргу за цим договором, а отже укладення 29.03.2005р. позивачем з банком договору про надання овердрафту через місяць після підписання договору про переведення боргу не дає підстав вважати, що ці події пов’язані між собою причинним зв’язком.
Окрім того, відповідно до п.1.1. договору про надання овердрафту цільовим призначенням отриманої за цим договором суми кредитної лінії є поповнення обігових коштів позивача. Наявність цього договору не свідчить про необхідність його укладення саме у зв’язку з несвоєчасним здійсненням відповідачем розрахунків.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, в порушення ст. 33 ГПК України позивач не довів причинний зв’язок між протиправною поведінкою відповідача та витратами, пов’язаними з оплатою процентів за договором овердрафту, тому підстав для стягнення збитків у суду першої інстанції не було.
Враховуючи викладене, оскаржувані рішення та постанова відповідають нормам матеріального та процесуального права, ґрунтується на встановлених обставинах справи, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Чорноморгідробуд” залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. у справі №32/95-06-3558 –без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій