Справа № 22-ц-842/2011
Категорія 57
Головуючий у 1 інстанції Безбородько В.А.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Меленко О.Є.
суддів Горблянського Я.Д., Перегінець Л.В.
секретаря Балагури М.О.
за участю: державного виконавця Француза І.Г., представника ОСОБА_2-ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2 на неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції та скасування постанов про повернення виконавчих документів стягувачу, за апеляційною скаргою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції на ухвалу Надвірнянського районного суду від 15 квітня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Надвірнянського районного суду від 15 квітня 2011 року скаргу задоволено.
Скасовано постанови від 18.02.2011 року про повернення ОСОБА_2 виконавчих документів по виконавчих провадженнях №№ 21976778, 21979758, 21972509 видані державним виконавцем Французом І.Г., державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції. Зобов’язано ДВС Івано-Франківського МУЮ відновити виконавчі провадження: № 21976778 про стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 10000 грн. моральної шкоди та 300 грн. судових витрат; № 21979758 про стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 17964,16 грн. матеріальної шкоди; № 21972509 про стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 13356,60 грн. втраченого доходу.
На дану ухвалу державний виконавець ВДВС Івано-Франківського МУЮ Француз І.Г. подав апеляційну скаргу, в якій посилається, на неповне з’ясування судом обставин, що
мають значення для справи, та на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що в ході виконавчого провадження ним було проведено всі необхідні виконавчі дії в межах м. Івано-Франківська, а будь-яких даних, які б свідчили про те, що у боржника – ОСОБА_4, на території на яку поширюється юрисдикція іншого ВДВС є інше майно не встановлено. Крім того, апелянт зазначає, що виклик громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, не є обов’язком державного виконавця, а його правом. Також апелянт стверджує, що скарга ОСОБА_2 ґрунтується на положеннях ЗУ «Про виконавче провадження», яке на той час ще не набув чинності.
З цих підстав ухвалу суду першої інстанції просив скасувати, та ухвалити нову, якою в задоволенні скарги відмовити.
В судовому засіданні державний виконавець ВДВС Івано-Франківського МУЮ Француз І.Г. свої вимоги підтримав та просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник ОСОБА_2- ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечив, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ не були вжиті всі необхідні заходи передбачені ЗУ України «Про виконавче провадження» для своєчасного та повного примусового виконання рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.
Державний виконавець вправі проводити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках та вкладах боржника в установах банків чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом з копією цього акта до органу Державної виконавчої служби за новим місцем проживання, перебування чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ.
У разі коли у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, однак майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому Законом, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований та за умови, якщо стягувач авансує витрати на організацію і проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальника цього органу державної виконавчої служби. У разі коли стягувач не здійснить авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, у разі їх недостатності для повного задоволення вимог стягувача, направляє виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.
Судом встановлено, що на виконанні у ВДВС Івано-Франківського МУЮ перебували виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошових коштів.
Однак в ході виконавчого провадження державним виконавцем було проведено всіх необхідних дій, передбачених вищезгаданою нормою закону України "Про виконавче провадження" для виявлення майна боржника.
Так, з акту державного виконавця від 18.02.2011 року вбачається, що майно, на яке можна звернути стягнення, у боржника відсутнє, в той час як 23.06.2007 року в рамках досудового слідства у кримінальній справі арешт на майно ОСОБА_4 вже накладено, а останнього попереджено про відповідальність за його розтрату чи приховування.
Зазначена обставина стверджується, зокрема, протестом прокуратури Івано-Франківської області від 16.05.2011 року.
Доводи апелянта про те, що всі передбачені законом заходи для своєчасного та повного примусового виконання рішення ним вжиті на увагу не заслуговують, оскільки на час звернення ОСОБА_2 до суду з скаргою, такі не були відображені у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень (Наказ Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року N 43/5).
Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313- 315 , 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції відхилити.
Ухвалу Надвірнянського районного суду від 15 квітня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча О.Є. Меленко
Судді: Я.Д. Горблянський
Л.В. Перегінець