ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2006 р. | № 16/258 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П.–головуючого, Кочерової Н.О., Рибака В.В., за участю представників сторін: позивача –Дзямко Ю.М., дов. № 314 від 27.07.2006 року, відповідача - Михайлишина В.М., дов. № 1236 від 6.07.2006 року,
розглянувши касаційну скаргу Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж «Закарпаттеплокомуненерго»на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року у справі господарського суду Закарпатської області за позовом Свалявського районного комунального підприємства водопостачання та водовідведення до Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж «Закарпаттеплокомуненерго», третя особа –Свалявське державне підприємство «Тепломережа», про стягнення боргу,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2005 року Свалявське районне комунальне підприємство водопостачання та водовідведення звернулося з позовом до Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж “Закарпаттятеплокомуненерго” про стягнення 77 956,20 грн. боргу за послуги водопостачання та водовідведення за договорами № 57 від 01.11.2002 року та № 68 від 04.01.2005 року.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 20 грудня 2005 року до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору залучено Свалявське державне підприємство «Тепломережа».
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 8 лютого 2006 року позовні вимоги Свалявського районного комунального підприємства водопостачання та водовідведення задоволені частково. З відповідача стягнено 63 163 грн. 32 коп. боргу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року апеляційну скаргу Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж «Закарпаттеплокомуненерго»залишено без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 8 лютого 2006 року без змін.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року і рішення господарського суду Закарпатської області від 8 лютого 2006 року та прийняти нове рішення у справі, яким стягнути з Свалявського державного підприємство «Тепломережа»та Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж «Закарпаттеплокомуненерго»борг пропорційно їх часткам в договорі про сумісну діяльність за заборгованість по водопостачанню та водовідведенню.
Заявник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено та невірно застосовано вимоги п. 5 ст. 81 ГПК України, та п. 2 ст. 1135 ЦК України, а також не застосовано положення ст. 1137 ЦК України.
Розгляд касаційної скарги відкладався.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився та не повідомив про своє ставлення до справи.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судами встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договори про надання послуг з водопостачання та водовідведення №57 від 1 листопада 2002 року та № 68 від 04 січня 2005 року, за якими позивач зобов’язувався забезпечити відповідача питною водою та приймати від нього стічні води в розмірі встановленого ліміту, в розмірах передбачених договорами. Відповідач, в свою чергу, зобов’язувався оплачувати вартість наданих послуг, шляхом перерахунку грошових коштів за тарифами передбаченими договором на розрахунковий рахунок позивача до 25 числа поточного місяця на підставі фактичного споживання за місяць і відображеного у відповідному рахунку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідач не довів належного виконання зі свого боку зобов’язань за договорами.
Відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанцій доказів погашення заборгованості за договором в сумі 63 163 грн. 32 коп.
Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо того, що відповідно до положень ст. ст. 1135, 1137, 1138 ЦК України відповідач несе солідарну відповідальність з третьою особою за всіма спільними зобов’язаннями.
Проте судом також встановлено, що позивач скористався правом на звернення до суду з позовом про відшкодування всієї суми заборгованості до одного з двох солідарних боржників, як то передбачено ч. 1 ст. 543 ЦК України.
З огляду на зазначене, посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що стягнення повинно здійснюватись солідарно в даному провадженні суд до уваги не приймає.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Беручи до уваги викладене та враховуючи те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання перед позивачем, Вищий господарський суд приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджено всі обставини справи та правильно застосовані норми чинного законодавства.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції законна і обґрунтована, а тому зміні не підлягає.
Керуючись ст.ст.1115, 1117 –1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року - без змін.
Головуючий Т.Козир
Судді Н. Кочерова
В. Рибак