ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.03.2006р. (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено. Постановлено визнати право власності на 17 гуртожитків, розташованих у Дніпровському районі м. Херсона, а саме: інв. №700047, вул. Мира, 8 (готельного типу); інв. №700074, вул. Мира, 16 (сім. №1); інв. №700080, вул. 28 Армії, 15 (сім. №7); інв. №700036, вул. 28 Армії, 5 (готельного типу); інв. №716250, вул. Чорноморська, 22-А (сім.); інв. №707219, вул. Зала Егерсег, 31-А (сім.); інв. №700086, вул. Чорноморська, 6-А (готельного типу); інв. №700071, вул. І. Кулика, 132 (готельного типу); інв. №700076, вул. Кримська, 136 (№3); інв. №700077, пр-т Текстильників, 5 (№4); інв. №700078, пр-т Текстильників, 6 (№5); інв. №700079, вул. 40 років Жовтня, 102 (№6); інв. №700082, вул. І. Кулика, 141 (№9); інв. №700083, вул. І Кулика, 143 (№10); інв. №700084, вул. І Кулика, 141-А (№11); інв. №700087, вул. І. Кулика, 132-А (№14); інв. №700089, вул. Зала Егерсег, 27 (№15), за Фондом державного майна України; вилучити 17 гуртожитків, розташованих у Дніпровському районі м. Херсона, а саме: інв. №700047, вул. Мира, 8 (готельного типу); інв. №700074, вул. Мира, 16 (сім. №1); інв. №700080, вул. 28 Армії, 15 (сім. №7); інв. №700036, вул. 28 Армії, 5 (готельного типу); інв. №716250, вул. Чорноморська, 22-А (сім.); інв. №707219, вул. Зала Егерсег, 31-А (сім.); інв. №700086, вул. Чорноморська, 6-А (готельного типу); інв. №700071, вул. І. Кулика, 132 (готельного типу); інв. №700076, вул. Кримська, 136 (№3); інв. №700077, пр-т Текстильників, 5 (№4); інв. №700078, пр-т Текстильників, 6 (№5); інв. №700079, вул. 40 років Жовтня, 102 (№6); інв. №700082, вул. І. Кулика, 141 (№9); інв. №700083, вул. І Кулика, 143 (№10); інв. №700084, вул. І Кулика, 141-А (№11); інв. №700087, вул. І. Кулика, 132-А (№14); інв. №700089, вул. Зала Егерсег, 27 (№15), із незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства “Херсонський бавовняний комбінат”; стягнути з відкритого акціонерного товариства “Херсонський бавовняний комбінат” в доход Держбюджету України 25 585 грн. державного мита, на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 15.03.2006р. по справі    №  14/211-ПН-05   та прийняти нове рішення по справі, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 4 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983р.; Наказу “Державний класифікатор будівель і споруд ДК 018-2000” від 17.08.2000 №507; Указу Президента України “Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів” від 26.11.1994р. №699/94, п.п. 9, 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.1993р. №508 “Про затвердження Положення про порядок корпоратизації підприємств”, Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995р. №36, п. 2.1 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом ФДМУ №1450 від 22.07.1998р., Постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.1995р. №891 “Про затвердження положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управління підприємств, установ, організацій”, ч. 3 п. 7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994р. №02-5/225 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності”, Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” в ред. від 22.02.1994р., Додатку №1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається” №26-92 від 31.12.1992р., п.п. 1, 4, 6 Положення “Про план приватизації”, затвердженого наказом ФДМУ №476 від 10.11.1992р., ст.ст. 71, 72 Цивільного кодексу України (в ред. 1963р.), ст. 75, ст. 261 п. 1, ст. 267 п. 4  Цивільного кодексу України (в ред. 2004р.), ст. 50 Закону України “Про власність”,ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

          У додаткових мотивах до касаційної скарги  відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 15.03.2006р. повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 32 Закону України “Про власність”, ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 84 Господарського процесуального кодексу України. Також відповідач посилається на те, що позов в справі за своєю природою є адміністративним, і його розгляд місцевим господарським судом за правилами господарського судочинства згідно висновків відповідача є підставою для повернення справи на новий розгляд. Крім того, згідно висновків відповідача Господарський суд Херсонської області, не залучивши до участі в справі третіх осіб, які набули право власності на частину спірних приміщень, порушив право вказаних осіб визнавши право власності на гуртожитки за Фондом державного майна України.

          Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.  Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як встановлено місцевим господарським судом, згідно статуту відповідача, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів 12.11.2004р., товариство засноване відповідно до наказу №31-АТ від 29.02.1996р. ФДМУ шляхом перетворення державного підприємства “Херсонський бавовняний комбінат” у відкрите акціонерне товариство “Херсонський бавовняний комбінат” відповідно до Указу Президента України “Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів” №699/94 від 26.11.1994р. Згідно інформації, наданої ВАТ “ХБК” станом на 15.02.2005р. частка ФДМУ у статутному фонді ВАТ “ХБК” складає 25% + 1 акція. Відповідно до п. 1 Наказу ФДМУ №31-АТ від 29.02.1996р. “Про створення відкритого акціонерного товариства “Херсонський бавовняний комбінат” було затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу за станом на 01.10.1995р., складений у відповідності до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою КМУ від 18.01.1995р. №36. Згідно акту оцінки цілісного майнового комплексу “Херсонський бавовняний комбінат” від 29.02.1996р., затвердженого ФДМУ, до майна комбінату включено державний житловий фонд вартістю       302 657 млн. крб. За інформацією, наданою відповідачем, на підставі вищевказаного акту оцінки цілісного майнового комплексу “Херсонський бавовняний комбінат”, до статутного фонду відповідача увійшло 22 гуртожитки, розташованих в Дніпровському районі м. Херсона, з яких 5 були продані протягом 1997-2001р.р. державною виконавчою службою на виконання рішень судів, а саме: інв. №700085, вул. І Кулика, 143-А (№12), продано 19.12.1997р.; інв. №700081, вул. Мира, 32 (№8), продано 25.10.1999р.; інв. №700075, вул. Мира, 18 (№2), продано 14.02.2001р.; інв. №700090, вул. Мира, 35 (№16), продано 11.04.2001р.; інв. №700091, вул. І кулика, 131-А (№17), продано 02.07.2001р. Оспорювання законності включення інших 17 гуртожитків до цілісного майнового комплексу підприємства та статутного фонду відповідача стало причиною  звернення з позовом до господарського суду.

          Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що спірні гуртожитки належали правопопереднику відповідача на праві повного господарського відання, а тому їх слід відносити до об'єктів державного житлового фонду, які не підлягали приватизації відповідачем та внесенню до статутного фонду відповідача, права на включення їх до статутного фонду законодавством не передбачено. Як зазначено в рішенні, в наданому 22.04.2003р. Фондом державного майна України переліку нерухомого майна, переданого відповідачу у власність станом на 01.10.1995р. гуртожитки відсутні, тобто вартість гуртожитків до статутного фонду відповідача не включалась. Також як зазначено в рішенні “Акт передачі нерухомого майна у власність відкритого акціонерного товариства “Херсонський бавовняний комбінат” від 25.06.1999р., на який посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову, не є доказом права власності відповідача на спірне майно, оскільки він складений трьома роками пізніше після прийняття рішення про створення ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат”, не відповідає вимогам чинного законодавства та не зареєстрований в ФДМУ. Крім того, як зазначено в рішенні, у відповідача відсутні інвентаризаційні описи, що складаються в ході повної інвентаризації майна, яка передує оцінці об'єкта, яка здійснюється в процесі приватизації. Посилання відповідача на пропуск заступником прокурора трирічного строку позовної давності не були прийняті господарським судом до уваги в силу приписів ст. 83 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.). За вказаних обставин, з врахуванням приписів ст.ст. 326, 387, 392, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (ред. 2004р.) місцевий господарський суд дійшов до висновків про наявність правових підстав для задоволення по.  Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно ст.127 Житлового кодексу України під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території УРСР, утворюють житловий фонд (ст. 4 Житлового кодексу України”). За змістом ст.ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду і відповідно до ст. 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” приватизації не підлягають. Відповідно до Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” від 21.12.2000р. житлові будинки та гуртожитки безоплатно передаються в комунальну власність.

          Таким чином колегія суддів Вищого господарського суду України  дійшла висновку, що місцевим господарським судом надано правильну правову оцінку стосовно неправомірності включення відповідачем до статутного фонду нерухомого майна, яке за своєю природою є об'єктом житлового фонду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.07.2006р. у справі №17/339.

          Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

          Крім того, посилання в касаційній скарзі на безпідставність розгляду  справи місцевим господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України не ґрунтується на приписах ст.12 ГПК України, пп. 1, 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки майнові відносини сторін у даній справі не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій однією стороною стосовно іншої сторони.

          Перевіривши застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права за результатами перевірки у касаційному порядку встановлено, що місцевим господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що регулюють спірні відносини, а тому прийняте ним рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ п.1, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:         

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Херсонський бавовняний комбінат” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 15.03.2006р. у справі №14/211-ПН-05 Господарського суду Херсонської області -без змін.

Головуючий                                                                            Г. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В. Шаргало