ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

ВСТАНОВИВ:

05.06.2006 р. постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача задоволено і прийнято рішення про відмову в позові НТУУ “КПІ”.

НТУУ “КП” вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду є незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права і тому просить в касаційній скарзі про її скасування та залишення в силі рішення місцевого господарського суду.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 03.05.2000 р. між НТУУ “КПІ” та приватним підприємцем   ОСОБА_1   було укладено Договір   НОМЕР_1  про оренду нежилого приміщення НТУУ “КПІ”.

Термін дії Договору встановлено з 1 січня 2000 р. по 31 грудня 2000 р. Відповідно до додаткових угод від 01.01.2001 р. від 01.01.2002 р., від 01.01.2003 р., від 05.01.2004 р. дію Договору було продовжено.

Як пояснив позивач, 4 липня 2005 р. йому стало відомо, що Подільським районним судом м.Києва прийнято рішення по справі № 2-1215 від 22.02.2005 р., яким визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в  АДРЕСА_1  недієздатним.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦК України встановлюється опіка над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

Згідно з абзацом 2 пункту 1.2 Правил опіки та піклування (далі -Правила), затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.99 № 34/166/131/88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.99 за № 387/3680), опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.

Пунктом 2.10 Правил передбачено, що управління майном, що належить особам, над якими встановлено опіку чи піклування або які влаштовані в будинки дитини, дитячі будинки, відповідні навчальні заклади, дитячі будинки-інтернати та будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, здійснюється опікунами та піклувальниками.

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 26.07.05 у справі “2-2974, що набрало законної сили, ОСОБА_2   було призначено опікуном над  ОСОБА_1 (відповідачем).

Відповідно до розділу 4 Правил опікуни:

-мають право управляти майном підопічних на користь останніх (пункт 4.2):

-при здійсненні прав і виконанні обов'язків підопічних укладають угоди від імені та в інтересах підопічних, діючи як їх законні представники згідно з чинним законодавством (пункт 4.4.).

Частиною 1 статті 46 Закону № 755ІУ передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, зокрема, проводиться у разі постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 3 статті 46 Закону № 755-ІУ, як правильно стверджує представник відповідача, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру записку про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.

На підставі статті 47 Закону № 755-ІУ дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем.

Частиною 4 статті 49 Закону № 755-ІУ встановлено, що тільки з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною восьмою статті 47 цього Закону.

Виходячи з наведеного, місцевий суд був зобов'язаний, керуючись частиною 1 статті   38   Господарського   процесуального   кодексу   України   (далі  -  ГПК   України), витребувати  від державного  реєстратора додаткові докази,  які  б  свідчили  про дату внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача.

Листом   НОМЕР_2   у відповідності до статей 38, 99 та 101 ГПК України суд зробив запит до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації (державного реєстратора) про надання інформації щодо проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи  ОСОБА_1  та про дату внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Листом   НОМЕР_3, отриманим після засідання   17.05.06, Подільська районна   у   м.   Києві   державна  адміністрація   повідомила   суд,   що   ОСОБА_1  (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) взятий на облік, як фізична особа - підприємець 18.12.01 та станом на 19.04.06 до Єдиного державного реєстру ОСОБА_1  не включений та його державна реєстрація не скасована.

На підставі частин 3 та 4 статті 67 ЦК України опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного та зобов'язаний вживати заходів щодо захисту його цивільних прав та інтересів.

Як зазначив суд та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою 31.10.05, справу було порушено 14.11.05, а рішення місцевого суду прийнято - 10.01.06.

Отже, на день прийняття рішення правові підстави для припинення договору оренди нежилих приміщень Національного технічного університету України "Київський технічний університет"    НОМЕР_1, укладеного між позивачем та відповідачем, були відсутні.         

За таких обставин та враховуючи, що в силу вимог ст. 111⁷ ГПК України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування прийнятої у справі постанови, яка відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Керуючись ст.ст.111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹   Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2006р. у справі №16/710  залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

          Головуючий                                                                           Л.Невдашенко

Судді:                                                                                М.Михайлюк

                                                                                           Н.Дунаєвська