ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р. | № 9/72(3/214) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий | Невдашенко Л.П. |
Суддів | Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Нікопольських електричних мереж в особі Нікопольського міського району електричних мереж |
на рішення | від 23.05.2006 господарського суду Дніпропетровської області |
у справі | №9/72(3/214) господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Нікопольських електричних мереж в особі Нікопольського міського району електричних мереж |
до | Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Нікопольського центру електрозв’язку №8 Дніпропетровської філії ВАТ “Укртелеком” |
про | стягнення 10131,65 грн. |
за участю представників сторін: |
позивача | не з’явились |
відповідача | не з’явились |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2005р. позов ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” в особі Нікопольського району електричних мереж про стягнення з ВАТ “Укртелеком” в особі Нікопольського центру електрозв’язку №8 Дніпропетровської філії 10131,65 грн. за перевищення величини споживання електроенергії задоволено частково шляхом стягнення 5065,83 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2005 вказане рішення суду змінено та позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2005р. вказані судові рішення скасовані та матеріали справи направлено на новий розгляд.
Після нового розгляду, господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення від 23.05.2006р. (суддя Подобед І.М.) про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Між сторонами у справі 23.12.2002 р. укладений договір №308/113 на постачання електричної енергії ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” для споживачів Дніпропетровської області, відповідно до якого позивач зобов'язався постачати і передавати електричну енергію, а відповідач - оплачувати спожиту енергію, порядок оплати якої визначено в розділі 4 договору.
В пункті 6.1.2 договору сторони встановили порядок доведення Споживачу граничного рівня електроспоживання та погоджену до споживання потужність, зокрема лімітними повідомленнями, термін надання яких 15 діб до початку розрахункового місяця.
Цей порядок було уточнено п.п. 3, 4 доповнення № 1 до договору (а.с. 37, т. 1), згідно яких за підсумками розрахункового періоду Постачальником електричної енергії коригується тільки договірна величина споживання електричної енергії до рівня фактично сплаченої за цей період величини її споживання. При перевищенні скоригованої договірної величини споживання електроенергії Споживач несе відповідальність згідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”.
За змістом цієї статті споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п`ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Санкції передбачені ст. 26 застосовуються в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 27).
Зокрема, п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002№ 475 “Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам” (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід`ємною частиною договору. За підсумками місяця гранична величини споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання. При цьому, у разі коригування для споживачів граничної величини споживання електричної енергії здійснюється відповідне коригування граничної величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, обсяг постачання електроенергії на липень 2004р. було встановлено відповідачу 90000 кВт/год, фактично спожито 84830 кВт/год., а оплачено, у передбачені умовами договору строки, 17905 кВт/год. Остаточна оплата за 12925 кВт/год була здійснена відповідачем лише 21.08.2004р. шляхом заліку на суму 18999,45 грн. до якої увійшла заборгованість в сумі 3039,45 грн. за липень та аванс за серпень 2004р.
В зв’язку з несвоєчасною сплатою відповідачем спожитої енергії, позивачем на адресу відповідача були надіслані 18.08.2004р. повідомлення №113 від 09.08.2004р. про коригування договірної (граничної) величини споживання електричної енергії на липень 2004р. до фактично оплачено, а 23.08.2004р. акт №53/113 від 16.08.2004 р. про споживання електричної енергії понад договірної (граничної) величини та рахунок № 113 від 17.08.2004 р. на суму 10 131 грн. 65 коп. за перебір ліміту електричного споживання в липні 2004 р.
При цьому, енергопостачальна організація посилається на вказане повідомлення від 09.08.2004р., яким відповідачу скориговано обсяг споживання електроенергії, з тих мотивів, що відповідачем в липні 2004р. не сплачена вчасно частина вартості спожитої електроенергії.
Отже, фактично позивач намагається застосувати іншу, ніж передбачену п. 4.6 договору №308/113 від 23.12.2002р. санкцію за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії, оскільки як вбачається з викладеного та встановлено судом, відповідачем спожито електроенергії в липні 2004р. в обсязі меншому ніж було встановлено доповненням №1 до договору і тому не має правових підстав для застосування до нього санкції передбаченої ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” за перевищення обсягів споживання електроенергії понад договірну.
До того ж, як зазначив суд, несвоєчасна оплата відповідачем за спожиту електроенергію у липні 2004р. викликана тим, що частково розрахунки між сторонами відбувались шляхом проведення обов’язкових заліків, в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку перерахування в 2004 році деяких субвенцій на надання пільг, субсидій та компенсацій за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ. що видобувається в Україні” від 21.01.2004р. №55, на строки проведення процедур за якими відповідач не мав впливу.
З огляду на викладене та враховуючи, що підстави до стягнення п’ятикратної вартості спожитої електроенергії відсутні, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов’язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
За таких обставин та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування прийнятого у справі рішення, яке відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2006р. у справі №9/72(3/214) залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська