ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р. | № 31/97 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий | Невдашенко Л.П. |
Суддів | Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровська паперова фабрика” |
на постанову | від 13.06.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі | №31/97 господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | Закритого акціонерного товариства “КСУ Техмонтаж” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровська паперова фабрика” |
про | стягнення суми |
за участю представників сторін: |
позивача | Іванова О.В. |
відповідача | не з’явились |
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006р. ЗАТ “КСУ “Техмонтаж” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ “Дніпропетровська паперова фабрика” інфляційних та річних, на які збільшився основний борг.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2006р. (суддя Мороз В.Ф.) позов задоволено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. (головуючий Неклеса М.П., судді Павловський П.П., Логвиненко А.О.) вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і направити справу на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2005р. у справі №25/250, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2005р. задоволено первісний позов та стягнуто з ВАТ “Дніпропетровська паперова фабрика” на користь ЗАТ “КСУ “Техмонтаж” заборгованості за виконані роботи по контракту №17-03 від 03.10.2003р. у розмірі 426202,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 43460,05 грн. за період з червня 2004р. по січень 2005р. та три відсотки річних у сумі 9423,17 грн. за період з 08.06.2004р. по 03.03.2005р.
Враховуючи, що дане судове рішення не виконано та борг не погашений, позивач звернувся з новим позовом про стягнення з відповідача 36236,03 грн. втрат від інфляції за період з лютого 2005р. по січень 2006р. та 10614,20 грн. трьох відсотків річних за період з 04.03.2005р. по 01.01.2006р., які нараховані на основний борг.
Місцевий та апеляційний господарські суди дослідивши надані сторонами докази та доводи дійшли висновку про задоволення позову, оскільки згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання , на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо посилання скаржника те, що строк виконання зобов'язання по сплаті інфляційних та річних настає лише з 03.02.2006р. (направлення вимоги про сплату інфляційних та 3% річних), то воно не прийняте до уваги, оскільки спростовується вимогами статті 625 Цивільного кодексу України.
Також не прийняті до уваги твердження відповідача, про відсутність його вини у невиконанні судового рішення по справі №25/250, т.я. виконавче провадження не було відкрито, оскільки відповідач не був позбавлений можливості погашення боргу за контрактом №17-03 від 03.10.2003р. в добровільному порядку, не чикаючи застосування мір примусового характеру.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що попередні судові інстанції наведеним обставинам дали належну правову оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків та, крім того, пов’язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
За таких обставин та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. у справі №31/97 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська