ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.04.2006р. (суддя Якименко М.М.) позов задоволено. Постановлено розірвати договір оренди приміщення №590 від 23.06.2003р., укладений між Комунальним підприємством “Оренда” та Приватним підприємством “АВК-2000”, виселити Приватне підприємство “АВК-2000” з приміщення площею 1 893, 9 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 64-а, стягнути з Приватного підприємства “АВК-2000” 85 грн. державного мита на користь Державного бюджету України та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Корсак В.А., суддів Авдеєва П.В., Коршун Н.М.) рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2006р. скасовано. Постановлено позов Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Подільської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства “Оренда” до Приватного підприємства “АВК-2000” про розірвання договору та звільнення приміщення залишити без розгляду.

          В своєму касаційному поданні заступник прокурора м. Києва просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2006р., посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме: п.п. 4, 5 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, ст.17, ч.2 ст.41 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 6, 8, 9 Закону України “Про столицю України –місто-герой Київ”, ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. 78 Господарського кодексу України, Наказу Управління охорони пам’яток історії, культури та історичного середовища КМДА від 30.12.1996р.

          Відзиву на касаційне подання не надійшло.

Подільська районна у м. Києві рада та прокурор не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.06.2003р. між другим позивачем (орендодавець), єдиним засновником якого є Подільська районна у м. Києві рада, якій позивач підзвітний та підконтрольний в своїй діяльності відповідно до ст. 17 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, та відповідачем (орендар) укладено договір №590 оренди приміщення площею 1 893, 9 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 64-а для розміщення торгівельно-офісних приміщень. Відповідно до п. 2.5 вказаного договору орендар був зобов’язаний вносити орендні платежі в повному обсязі, не пізніше 30 числа поточного місяця на рахунок орендодавця, однак внаслідок порушення вимог зазначеного пункту договору орендні платежі своєчасно та в повному обсязі не вніс, внаслідок чого станом на 01.02.2006р., за період з вересня 2005р. по січень 2006р., утворилась заборгованість в розмірі 81 029, 41 грн. Крім того, відповідно до п. 2.7 договору орендар зобов’язаний забезпечити належне збереження, експлуатацію і санітарне утримання орендованого приміщення, прибудинкових територій та запобігати його пошкодженню і псуванню. Разом з тим, при перевірці позивачем фактичного виконання умов договору оренди встановлено, що відповідачем не забезпечено належне збереження та утримання орендованого приміщення, про що був складений акт від 16.02.2006р. Вказані обставини послужили причиною звернення заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Подільської районної у м. Києві ради як єдиного засновника позивача і фактичного власника орендованого майна, і позивача як орендодавця, до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди приміщення №590 від 23.06.2003р. та виселення відповідача з орендованого ним приміщення.

          Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до ст.782 Цивільного кодексу України та умов договору оренди несплата орендних платежів протягом трьох місяців є підставою для розірвання договору оренди та виселення орендаря; статтею 285 Господарського кодексу України передбачений обов’язок орендаря берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню чи пошкодженню та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. З врахуванням викладеного та визнавши докази, надані відповідачем такими, що є не належними, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

          В своїй постанові апеляційний господарський суд зазначив, що позивач, в інтересах якого прокурором було заявлено позов, є підприємством, яке засноване на комунальній власності територіальної громади Подільського району м. Києва, тобто виступає самостійним суб’єктом господарювання та не є органом державної влади або місцевого самоврядування, Подільська районна рада не є стороною спірного договору оренди, а тому, як зазначено в постанові, невиконання контрагентом зобов’язань за  таким договором не може безпосередньо зачіпати інтереси держави. За вказаних обставин, посилаючись на приписи Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99, п. 3 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002р. №04-5/570 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам”, та на приписи п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд визнав за необхідне скасувати рішення місцевого господарського суду та залишити позов заступника прокурора Подільського району м. Києва без розгляду.

Між тим з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитись з наступних підстав.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ч. І ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч.2 ст. 2 ГПК України). Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Також у цьому рішення визначено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", а таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, як  також зазначено в цьому рішенні, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Згідно ст.140 ч.3 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Частиною четвертою цієї норми визначено що органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Відповідно до ст. 142 ч.3 Конституції України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Заступник прокурора Подільського району м. Києва пред’являючи позов в інтересах держави, обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до рішення Подільської районної у м. Києві ради №49 від 27.12.04р. “Про створення комунального підприємства “Оренда” та про порядок використання одержаної орендної плати” створено Комунальне підприємство “Оренда”, якому делеговано функції орендодавця не житлових приміщень, що є комунальною власністю. Також заступник прокурора зазначав що відповідно до ст.41 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” районні у містах ради та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління нерухомим майном, що належить до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання. В позовній заяві також вказано, що єдиним засновником Комунального підприємства “Оренда” відповідно до Статуту є Подільська районна у м. Києві рада, а згідно ст.17 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” КП “Оренда” в своїй діяльності підзвітне та підконтрольне Подільській районній у м. Києві раді. Крім того заступник прокурора Подільського району м. Києва, пред’являючи позов в інтересах держави, обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до рішення Подільської районної у м. Києві ради від 14.10.04р. №297 отримана КП “Оренда” плата за оренду не житлових приміщень після сплати всіх податків розподіляється таким чином: 50% - до бюджету району, а 50 % -  балансоутримувачам приміщень, які спрямовують їх на утримання не житлових приміщень, проведення ремонту цих приміщень, виконання робіт по загальноміських і районних програмах, а несвоєчасне та не повне надходження плати за оренду об’єктів комунальної власності до бюджету району та безоплатне використання комунального майна порушує економічні інтереси держави, оскільки не дає змоги належним чином фінансувати соціально-економічні програми району, утримувати належним чином будівлі комунальної власності. Заступник прокурора Подільського району м. Києва пред’являючи позов в інтересах держави, обґрунтував свої вимоги необхідністю захисту майнових інтересів територіальної громади зазначаючи що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в сфері управління майном, є Подільська районна у м. Києві рада.

З вищенаведеного вбачаться, що заступник прокурора Подільського району м. Києва, відповідно до ч.2 ст. 2 ГПК України, належним чином обґрунтував свої вимоги, у тому числі стосовно пред'явлення позову в інтересах держави, а висновки суду щодо відсутності у прокурора доказів необхідності захисту державних інтересів суперечать фактичним обставинам справи, встановленим судом першої інстанції.

Крім того, не можна погодитися із визначеними судом підставами для залишення даного позову без розгляду, а саме, п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України яким встановлено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Так, відповідно до ст.54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується, між іншим, прокурором чи його заступником.

З матеріалів справи вбачається, що заступник прокурора Подільського району м. Києва підписав позовну заяву в межах повноважень, наданих йому п.2 ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20, 35, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ст.ст. 2, 29, 54 ГПК України.

Ураховуючи наведене, висновки суду щодо залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п.1 ст. 81 ГПК України, не узгоджуються з положеннями зазначеної норми, спростовуються матеріалами справи і є помилковими. Аналогічна правова позиція щодо залишення позову прокурора без розгляду з підстав, передбачених п.1 ст. 81 ГПК України, і у Верховного Суду України (постанова від 28 березня 2006 року у справі № 41/201).

Між тим, рішення місцевого господарського суду є законним і обґрунтованим, прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку положенням: рішення Подільської районної у м. Києві ради №49 від 27.12.04р. “Про створення комунального підприємства “Оренда” та про порядок використання одержаної орендної плати”; ст.ст.17, 41 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”; рішення Подільської районної у м. Києві ради від 14.10.04р. №297, - та прийшов до правильного висновку про наявність повноважень у заступника прокурора Подільського району м. Києва, наданих йому п.2 ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20, 35, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ст.ст. 2, 29, 54 ГПК України, для подання позову у цій справі.

Крім того місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку що у разі, якщо  умовами договору оренди передбачено його розірвання через несплату орендних платежів протягом трьох місяців, та встановивши що у спірних правовідносинах сторін така обставина мала місце, пославшись на ст.629 ЦК України дійшов до правильного висновку про розірвання спірного договору. Також суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що підставою для розірвання договору є незабезпечення належного збереження та утримання орендованого приміщення. Вказана підстава розірвання договору передбачена ст.783 п.3 ЦК України.

Крім того, відповідно до приписів ст.ст.291, 188 ГК України договір вважається розірваним з дня набрання чинності рішеннями суду, якщо іншого строку не встановлено за рішенням суду.

За таких обставин постанову Київського апеляційного господарського суду не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють їх спірні відносини, а тому ухвалене ним рішення підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. у справі №7/169 Господарського суду м. Києва скасувати, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2006р. у цій справі, залишити в силі.

Головуючий                                                                            Г. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В. Шаргало