ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2006 р. | № 31/609 |
19 вересня 2006 р. Справа № 31/609
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого Т.Г. Гоголь Л.І. Рогач |
за участю представників: |
позивача позивача позивача | Толок Л.В. Пронін О.А. не з’явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) |
відповідача прокурора | Майборода Д.І. Савицька О.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрзернотранс-К” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 року |
у справі | № 31/609 господарського суду міста Києва |
за позовом | Прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики і промисловості України, Державної акціонерної компанії “Хліб України”, Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Тернопільський комбінат хлібопродуктів” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрзернотранс-К” |
про | стягнення 10 566,12 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора міста Тернополя звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики і промисловості України, Державної акціонерної компанії “Хліб України”, Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Тернопільський комбінат хлібопродуктів” звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 10 566,12грн. недостачі вантажу; позовні вимоги вмотивовано порушенням інтересів держави з огляду на неотримання прибутків від здійснених операцій, відповідальністю відповідача як експедитора згідно глави 51 Цивільного кодексу України за порушення зобов’язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг, статтями 610, 611, 934 Цивільного кодексу України; за уточненим розрахунком позовні вимоги зменшено до 9 437,54грн. з урахуванням норм природних втрат вантажу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2006р. (суддя Качан Н.І.) позовні вимоги задоволено з урахуванням уточнень; з відповідача на користь позивача –Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” Тернопільський комбінат хлібопродуктів - стягнуто 9 437,54грн. заборгованості та 220грн. судових витрат.
Судове рішення вмотивовано доведеністю вимог позивача відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, статтею 934 та главою 51 Цивільного кодексу України, що передбачають відповідальність експедитора перед клієнтом за порушення обов’язків за договором.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 року (головуючий суддя –Губенко Н.М., судді –Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано повністю на підставі статті 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справу розглянуто господарським судом за відсутністю сторони, не повідомленої належним чином про час та місце судового засідання; позов задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто збитки у розмірі 5 642грн. та 220 грн. судових витрат; в решті позовних вимог відмовлено.
Постанову апеляційного господарського суду вмотивовано зверненням прокурора із позовною заявою у даній справі відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України, доведеністю наявності підстав для відповідальності відповідача за нестачу пшениці, відвантаження якої здійснено відповідачем, згідно з статтями 611 та 934 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального права, невідповідністю судових рішень дійсним обставинам справи, оскільки судами не встановлено, в чому полягає порушення відповідачем договірних зобов’язань. Також відповідач покликається на порушення статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прийняття судами до розгляду позовної заяви, пред’явленої прокурором не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності.
Позивачі - Міністерство аграрної політики і промисловості України, Державна акціонерна компанія “Хліб України”, відзив на касаційну скаргу не надали, усно заперечили проти задоволення касаційної скарги.
Позивач - “Тернопільський комбінат хлібопродуктів” не надіслав відзив на касаційну скаргу та не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.
Представник прокуратури відхилив доводи касаційної скарги з мотивів відповідності рішення та постанови чинному законодавству.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, предметом спору є наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за виявлену нестачу вантажу згідно правовідносин з надання транспортно-експедиторських послуг.
Транспортне експедирування врегульовано главою 65 Цивільного кодексу України; згідно з частиною 1 статті 929 за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що безпосередній зміст зобов’язань експедитора визначається договором, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, припинення зобов’язання внаслідок відмови від нього в односторонньому порядку або розірвання договору, зміна умов зобов’язання, сплата неустойки, відшкодування збитків або моральної шкоди.
Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало з’ясувати зміст зобов’язань відповідача за договором, визначити, в чому полягає невиконання чи неналежне виконання зобов’язань, встановити застосований позивачем вид відповідальності за таке порушення згідно позовних вимог, встановити наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевим та апеляційним судом встановлено, що сторонами було укладено договір № 156 від 09.01.2004р. про надання транспортно-експедиторських послуг, предметом якого є транспортно-експедиторське обслуговування та організація перевезень заявлених вантажів, а також надання супутніх дій по оформленню необхідних документів для виконання даного договору, безпосередні зобов’язання сторін передбачено статтею 2 договору.
На виконання умов вказаного договору позивач –“Тернопільський комбінат хлібопродуктів” - оплатив відповідачу виставлений ним рахунок, а відповідач відвантажив на його адресу 13 вагонів пшениці за накладними згідно переліку залізничних накладних; при переважуванні пшениці у вантажоодержувача в присутності представника відповідача складено акт від 16.01.2004р. про виявлену недостачу пшениці в кількості 8 192 кг зерна.
За порушення обов’язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (стаття 934 Цивільного кодексу України), що регулює правові наслідки порушення зобов’язання та визначає відповідальність за таке порушення.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) суду необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань безпосередньо пов’язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.
Врахувавши вказані обставини, зміст договірних зобов’язань та відповідальність за їх порушення, суму норми природної втрати вантажу та граничне розходження маси нетто, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено обов’язки вантажовідправника пшениці, внаслідок чого на нього покладається передбачена законодавством та договором відповідальність відшкодувати завдані цим збитки.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядаючи справу, всебічно, повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував зобов’язальні правовідносини сторін, що виникли та існували між сторонами, та з урахуванням статті 33 Господарського процесуального кодексу України дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду, якими спростовано доводи позивача, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, наведених у постанові суду.
Як наслідок, прийнята апеляційним судом постанова відповідає вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Доводи скаржника стосовно оцінки обставин справи судом апеляційної інстанції не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України та з підстав їх суперечності обставинам справи.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначеної постанови колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрзернотранс-К” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 року у справі № 31/609 господарського суду м. Києва залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Т. Гоголь
Л. Рогач