№ 1-45/08
ВИРОК
Іменем України
10.01. 2008 року м. Київ
Печерський районний суд м. Києва в складі:
|
головуючого судді |
Підпалого В.В. |
|
при секретарях |
Прилуцькій Н.М., Стасенковій А.Г. |
|
за участю прокурора |
Нідзельської О.О., |
|
захисника |
адвоката ОСОБА_2 |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродж. с. Нагуєвичі Дрогобицького р-ну Львівської обл., українця, гр-на України, не одруженого, освіта неповна середня, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.03.2005 року за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки, постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.04.2007 на підставі ст. 78 ч. 2 КК України скасовано його звільнення від відбування покарання з випробуванням та оголошено в розшук,-
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, будучи раніше судимим 02.03.2005 року вироком Заводського районного суду м. Миколаєва за ст.186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки, перебуваючи на волі на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, при цьому не поставив до відома кримінальне виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи, тому 17.04.2007 постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області на підставі ст. 78 ч. 2 КК України скасовано його звільнення від відбування покарання з випробуванням та оголошено в розшук.
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1, повторно вчинив новий злочин за наступних обставин:
Так, 10.09.2007 р., приблизно о 15 год. 25 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в кв. АДРЕСА_2, куди мав вільний доступ, так як проводив там будівельні роботи, скориставшись тим, що за ним ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, повторно, таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_3, а саме: відбійний молоток «Хітачі» вартістю 3 000 грн., а також шліфувальну машинку «Блек Декар» вартістю 400 грн., а всього на загальну суму 3 400 грн. Після цього ОСОБА_1 з місця вчинення злочину з викраденим зник.
Підсудний ОСОБА_1 під час судового засідання свою вину у вчиненні злочинів, що йому інкримінується визнав повністю, підтвердив свої показання, які він дав під час досудового слідства та показав в судовому засіданні, що перебуваючи у квартирі де проводив ремонт, він помітив, як прораб заснув і він вирішив викрасти будівельні інструменти для того, щоб в подальшому продати. Він переодягнувся, взяв металевий чемоданчик, в якому знаходились відбійним молоток та шліфувальна машинка він непомітно вийшов з квартири на вулицю. Після цього він поїхав до Центрального залізничного вокзалу, де раніше незнайомому чоловіку продав викрадене за 300 грн. Щиро розкаявся, свої дії оцінив негативно. Не заперечував зазначену у обвинувальному висновку кількість і вартість викраденого майна.
Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1 не оспорював фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, крім тих, що характеризують особу підсудного.
Оцінюючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена повністю, а його умисні дії правильно кваліфіковані за ст. 185 ч. 2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Тому суд обмежився дослідженням матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного.
Обставинами, які пом'якшують покарання, відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття підсудного.
Обставин, що обтяжують покарання підсудному, відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При обранні міри покарання підсудному суд враховує наступні обставини справи:
- ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, який віднесений кримінальним законом до категорії злочинів середньої тяжкості;
- особу ОСОБА_1, який за місцем проживання характеризується позитивно, тимчасово не працює, разом з тим має тимчасові заробітки, раніше судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря- психіатра не перебуває.
На підставі викладеного суд не дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання і вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_1 враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, його особу, та усі обставини справи, можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства. Тому, суд прийняв рішення не звільняти підсудного ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням і вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив злочин після постановлення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.03.2005 року, яким він був засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки, і постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.04.2007 на підставі ст. 78 ч. 2 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням було скасовано та оголошено в розшук, суд вважає за необхідне при призначенні покарання за сукупністю вироків застосувати положення ст. 71 КК України.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,-
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, і призначити йому покарання- 3 (три) роки позбавлення волі;
Остаточне покарання ОСОБА_1, визначити за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання, невідбутної частини покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.03.2005 року, - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_1 слід обраховувати починаючи з 18.09.2007 року, відповідно до вимог ст. 72 КК України.
Речовий доказ у справі- відбійний молоток «Хітачі», що знаходиться на відповідальному зберіганні потерпілого ОСОБА_3, - залишити йому же- за належністю, як власнику.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни утримання під вартою та утримувати його у Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Суддя В.В. Підпалий