ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство (надалі ВАТ) “Путильське ремонтно-транспортне підприємство” звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до Путильського держлісгоспу про стягнення 28 280,80 грн. заборгованості з орендної плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв’язку з закінченням 31.12.2005 року строку дії попереднього договору оренди, орендна плата за яким  становила 4 500 грн. щомісячно і який товариство не мало намір продовжувати, позивач надіслав відповідачеві новий  проект договору оренди  від 03.01.2006 року, де встановлений розмір орендної плати в сумі 18 640 грн. щомісячно. Путильський держлісгосп ніякої відповіді на цю пропозицію не надав, орендовані приміщення не звільнив, продовжуючи ними користуватися. 17.02.2006 року ВАТ “Путильське   ремонтно-транспортне    підприємство”    надіслало   на   адресу держлісгоспу претензію з вимогою про перерахування товариству 23 460 грн. заборгованості з орендної плати. Проте, відповідачем було  сплачено лише 9 000 грн. На час звернення до суду з позовом заборгованість становила 28 280,80 грн., яку позивач обрахував, виходячи з умов договору оренди від  03.01.2006 року (не підписаного відповідачем).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 15.03.2006 року (суддя Черв’яков Є.В.)  позов задоволений, з Путильського держлісгоспу на користь ВАТ “Путильське ремонтно-транспортне підприємство” стягнуто  орендну плату в розмірі 28 280,80 грн. та судові витрати.

За апеляційною скаргою Путильського держлісгоспу судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року (судді: Краєвська М.В., Дух Я.В., Зданкевич З.І.), скасоване, в позові відмовлено з огляду на те, що відсутні будь-які правові підстави для нарахування та стягнення орендної плати за новим неукладеним договором оренди, а може мати місце лише плата за користування приміщенням.

ВАТ “Путильське ремонтно-транспортне підприємство” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить прийняту у справі постанову скасувати, оскільки судом апеляційної інстанції порушені вимоги  ст.ст. 640, 642 Цивільного кодексу України та не надано оцінки тій обставині, що відповідач вчинив всі дії, що засвідчують прийняття та визнання ним умов договору оренди від 03.01.2006 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 31.12.2004 року між ВАТ “Путильське ремонтно-транспортне підприємство” (Орендодавець) та Путильським держлісгоспом (Орендар)  був укладений договір оренди №9 за умовами якого  Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно: ремонтну майстерню, контору, заправку, прохідну; розмір орендної плати встановлений у сумі 4 500 грн. щомісячно, термін дії договору –до 31.12.2005 року. Пунктом 5.6 договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін та на тих же умовах.

Листами від 06.10.1005 року №15 та від 20.12.2005 року №24 Орендодавець повідомив Орендаря  про свій намір не продовжувати дію договір оренди №9 від 31.12.2004 року після сплину його терміну. Зазначені листи були отримані Путильським держлісгоспом, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями, а 03.01.2006 року ВАТ “Путильське ремонтно-транспортне підприємство” направило на адресу відповідача проект договору №1 від вказаної дати. Проте, відповідь на зазначену пропозицію не надійшла.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з  моменту одержання особою, яка направила пропозицію (оферту) укласти договір, відповіді (акцепту) про прийняття цієї пропозиції.

За змістом статті 642 названого Кодексу акцептом згідно з частиною 1 цієї статті визнається лише повне і безумовне прийняття цієї пропозиції, в якому не міститься зауважень про внесення змін до запропонованих умов договору. У такому разі договір набирає чинності з моменту отримання особою, яка направила оферту, підписаного іншою стороною екземпляру договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ВАТ “Путильське ремонтно-транспортне підприємство” не отримало  від Путильського держлісгоспу відповідь на запропонований проект договору оренди від 03.01.2006 року, а відтак за відсутності такої відповіді, у держлісгоспу, з огляду на норми статті 174 Господарського кодексу України та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відсутні зобов’язання сплачувати орендну плату за названим договором.

З   огляду на викладене,  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи  апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права,  тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Путильське ремонтно-транспортне підприємство” залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2006р.  у справі №8/67 залишити без змін.