ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р.
| № 6/770 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Кравчука Г.А. |
суддів : | Мачульського Г.М., Шаргала В.І. |
за участю представників сторін: |
позивача | Цикалюка Т.С. дов. №Д07/709 від 31.01.06 р. |
відповідача | Зубченка А.П. дов. №1092 від 21.09.06 р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Комунального підприємства “Служба замовника комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. |
у справі | №6/770 господарського суду м. Києва |
за позовом | Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” |
до | Комунального підприємства “Служба замовника комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві |
про | стягнення 261 537,03 грн. |
В С Т А Н О В И В:
Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства “Служба замовника комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві про стягнення 261 537,03 грн., серед яких 218 191,37 грн. основного боргу, 35 293,97 грн. інфляційних, 8 051,69 грн. річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався у встановлений строк за теплову енергію, поставлену компанією згідно з укладеним між сторонами договором від 01.10.2003 року №240435, в результаті чого утворилася заборгованість у зазначеній сумі за період з 01.10.2003 року по 01.07.2005 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.01.2006 року (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 року (судді: Андрієнко В.В., Малетич М.М., Студенець В.І.), позовні вимоги задоволені частково, з Комунального підприємства “Служба замовника комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” стягнуто 128 901,38 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 2 284,29 грн. річних та судові витрати. В решті позову відмовлено. Судові рішення вмотивовані посиланням на ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України та доведеність обґрунтованості позовних вимог в цій частині, а в частині відмови в позові –тим, що сплата решти боргу регулюється умовами іншого договору, а не того на який послався позивач, оскільки позовні вимоги останнім не змінювались.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Комунальне підприємство “Служба замовника комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві звернулось до Вищого господарського суду України, в яких просить їх скасувати в частині задоволення позову, а справу направити на новий розгляд. Вимоги касаційної скарги вмотивовані посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526, 614 Цивільного кодексу України. Скаржник, зокрема, звертає увагу касаційної інстанції на те, що позивачем не подано жодного первинного документу, який би підтверджував поставку теплової енергії відповідачу, крім того, споживачами цієї енергії є мешканці житлового будинку, а не комунальне підприємство, тому вина скаржника у несплаті коштів відсутня, оскільки кошти надходять від кінцевих споживачів не в повній мірі.
У відзиві на касаційну скаргу АЕК “Київенерго” просить залишити її без задоволення, а судові рішення у справі –без зміни як такі, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 01.10.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (Постачальник) та Комунальним підприємством “Управління житлового господарства” Оболонського району у м. Києві (Споживач), правонаступником якого є відповідач, укладений договір №240435 на постачання теплової енергії у гарячій воді. За умовами договору Постачальник зобов’язався безперебійно виробляти та постачати Споживачу гарячу воду (за встановленими параметрами) для потреб населення та опалення в період опалювального сезону у відповідності з обсягами визначеними додатком до договору за №1, Споживач в свою чергу зобов’язався не перевищувати вказаних обсягів та щомісяця оплачувати спожиту теплову енергію за визначеними тарифами не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Тарифи та порядок розрахунків встановлені у додатку №2 до договору №240435. Оплата коштів від населення зараховується на транзитний рахунок комунального підприємства “Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації”.
Зазначений договір укладений з метою постачання теплової енергії для потреб мешканців будинку №75, по вул. Героїв Дніпра у м. Києві. Названий будинок не має загальнобудинкового приладу обліку та приєднаний до загальної теплової магістральної мережі теплопостачання, яка відповідно до рішення Київської міської ради VІІІ сесії ХХІІІ скликання від 21.12.2000 року №128/1105 передана в управління АЕК “Київенерго”. Судом не встановлено, що будинок у спірний період відключався від теплопостачання. Нарахування відповідачеві здійснювались за обсяги встановлені додатками (крім листопада 2003 року та вересня 2004 року, що судом виправлено шляхом нового розрахунку суми боргу) до договору на підставі тарифів, встановлених розпорядженням Київської держадміністрації. Договором передбачався саме такий, розрахунковий, а не за приладами обліку, порядок визначення обсягів спожитої відповідачем теплової енергії.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є укладення господарського договору та інших угод. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог статей 526, 629 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначені проценти не є неустойкою, (яка пов’язується з наявністю вини боржника), а є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено виконання позивачем зобов’язань за договором №240435 та в свою чергу порушення Комунальним підприємством “Служба замовника комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві своїх зобов’язань з оплати наданих за вказаним договором послуг, суди правомірно задовольнили позовні вимоги в цій частині, стягнувши з відповідача вартість цих послуг, застосувавши при цьому індекс інфляції на суму заборгованості за весь час прострочення платежу та трьох процентів річних з простроченої суми. В частині відмови в позові прийняті у справі судові рішення не оскаржуються.
Інші доводи касаційної скарги стосуються додаткової перевірки та оцінки доказів у справі, що не входить до повноважень Вищого господарського суду України, оскільки в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.
Також колегія не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору за його позовом про визнання недійсним договору, на підставі якого проводилося нарахування, оскільки вирішення такого спору не може бути підставою для висновку про порушення або неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права у даній справі, а може, за певних обставин, бути лише підставою для перегляду постановлених рішень за нововиявленими обставинами.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Комунального підприємства “Служба замовника комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. у справі №6/770 залишити без зміни.
Головуючий суддя | Кравчук Г.А. |
Суддя | Мачульський Г.М. |
Суддя | Шаргало В.І. |