ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2011 року 09:50 Справа № 2а-0870/2368/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря Сокол О.О. та представників:
позивача: не з’явились
відповідача: не з’явились
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
14 квітня 2011 року Державна податкова інспекція у Хортицькому районі м. Запоріжжя (далі – позивач, ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач, ФОП ОСОБА_1), в якому просить стягнути податковий борг з єдиного податку у розмірі 799, 81 грн.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/2368/11, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28 квітня 2011 року, який відкладено на 12 травня 2011 року у зв’язку з неприбуттям відповідача або його представників.
28 квітня 2011 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвала про призначення справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –
ВСТАНОВИВ:
15 травня 2007 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи – підприємця.
15 грудня 2008 року відповідач звернувся до ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя із заявою, в якій, відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» просив перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2009 рік, при цьому відповідачем був визначений вид підприємницької діяльності, якою він мав займатиметься - ремонт та техобслуговування транспортних засобів.
Рішенням Запорізької міської ради від 27 грудня 2006 року №21 для фізичних осіб-підприємців, які займаються ремонтом та техобслуговуванням транспортних засобів встановлена ставка єдиного податку у розмірі 200,00 грн. на місяць.
Відповідно до даних облікової картки платника податків ФОП ОСОБА_1, на час звернення до суду, має заборгованість зі сплати до бюджету єдиного податку у розмірі 799,81 грн.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», передбачає особливий порядок оподаткування суб’єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку. Крім того, єдиний податок не включено до переліку видів податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України «Про систему оподаткування». Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку суб’єктом малого підприємництва встановлені саме вищевказаним Указом.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.
Підпунктом 2 пункту 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» передбачено, що ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Як вбачається з наведених норм, обов’язок зі сплати єдиного податку суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ставиться в залежність лише від належної реєстрації такої особи як суб’єкта підприємницької діяльності та застосування ним спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання відповідача зі сплати єдиного податку є зобов’язанням платника податків сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».
Частиною другою пункту 5 Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Пунктом 9 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року №599 визначено, що протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до цього Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку. Звіт подається особисто платником єдиного податку або надсилається поштою до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації його як суб’єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законом терміни.
Судом встановлено, що в порушення зазначених норм, відповідач не сплачував встановленого розміру ставки єдиного податку, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість зі сплати єдиного податку перед бюджетом в сумі 799,81 грн. Зазначене підтверджується даними облікової картки платника податків відповідача.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Оскільки податкове зобов’язання відповідача не сплачено в установлені строки, таке податкове зобов’язання визнається судом податковим боргом.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Судом встановлено, що у зв’язку з несплатою податкових зобов’язань позивачем надіслано на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням про вручення першу податкову вимогу від 25 лютого 2009 року №1/463 на суму 199,81 грн. та другу податкову вимогу від 06 травня 2009 року №2/947 на суму 599,81 грн., які повернулися позивачу з поштовою відміткою, оскільки їх вручення виявилося неможливим.
Відповідно до актів від 30 березня 2009 року №231 та від 13 червня 2009 року №426 першу податкову вимогу від 25 лютого 2009 року №1/463 та другу податкову вимогу від 06 травня 2009 року №2/947 розміщено на дошці податкових оголошень.
Таким чином, судом встановлено, що податкові вимоги надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним законодавством порядку та ним не оскаржені.
Протягом 2009 року податковий борг відповідача, за рахунок несплати єдиного податку, збільшився до 799,81 грн.
У зв’язку з тим, що відповідачем суму заборгованості погашено не було, ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя прийнято рішення від 14 липня 2009 року №196/3130012057/24/10 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Згідно п.п.20.1.28 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості, - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Місцевого бюджету Хортицького району м. Запоріжжя (р/р 34217379700008, отримувач: Місцевий бюджет Хортицького району м. Запоріжжя, код платежу 16050200, код ЄДРПОУ 34676906, банк отримувача: ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015) заборгованість з єдиного податку у розмірі 799 (сімсот дев’яносто дев’ять) грн. 81 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.П. Бойченко