КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1245/10/1026 Головуючий у 1-й інстанції: Архангельський А.М.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дурицької О.М.,
суддів: Аліменка В.О., Федорової Г.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області на постанову Тетіївського районного суду Київської області від 15 грудня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання нарахувати недоплачене щомісячне державне 30-відсоткове підвищення до пенсії як дитині війни,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2010 року ОСОБА_2 (далі –позивач) звернувся до Тетіївського районного суду Київської області із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області (далі –відповідач, УПФУ в Тетіївському районі Київської області), в якому просив поновити пропущений ним строк звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбачений ч.2 ст. 99 КАС України, визнати неправомірною бездіяльність відповідача по нарахуванню та виплаті йому щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2010 р.р. у розмірі, визначеному статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов’язати УПФУ в Тетіївському районі Київської області провести нарахування та виплату недоотриманої ним суми щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни за вказаний період в загальній сумі 5 711,00 грн..
Постановою Тетіївського районного суду Київської області від 15 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії як дитині війни, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 15 грудня 2010 року, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 15 грудня 2010 року, з урахуванням проведених за цей період виплат з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести виплати у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв’язку з чим просить скасувати постанову Тетіївського районного суду Київської області від 15 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв’язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції –скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач –ОСОБА_2 є дитиною війни, що підтверджується наявним у нього пенсійним посвідченням, з відміткою про присвоєння йому статусу «Дитина війни»(а.с. 7).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положенням частини 3 статті 28 вказаного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом ОСОБА_2 звернувся 08 грудня 2010 року (а.с. 2), тобто на момент набрання чинності Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", яким були внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема до статті 99 цього Кодексу.
Враховуючи, що інших строків для звернення до адміністративного суду з таким позовом ані Кодексом адміністративного судочинства України, ані іншими законами України не передбачено, судова колегія приходить до висновку, що пропущення позивачем без поважних причин шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України, є підставою для залишення його позову без розгляду в частині визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання нарахувати недоплачене щомісячне державне 30-відсоткове підвищення до його пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 08 червня 2010 року.
Доводи позивача щодо поважності пропуску ним строку звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, колегія суддів не знаходить обґрунтованими, а відтак вважає за необхідним відмовити в задоволенні його клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Що стосується позову в частині визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання нарахувати недоплачене щомісячне державне 30-відсоткове підвищення до пенсії як дитині війни за період з 08 червня 2010 року по 08 грудня 2010 року (дата звернення позивача з позовом до суду), колегія суддів зважає на наступне.
Згідно статті 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету Міністрів України на 2010 рік надано право встановлювати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, лише розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.
Дія вказаної норми бюджетного закону не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат, згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн..
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.
Отже, відповідач в період з 08 червня 2010 року по 08 грудня 2010 року проводив нарахування та виплату позивачу щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до його пенсії як дитині війни в розмірі значно нижчому від встановленого ст. 6 зазначеного Закону розміру, а відтак позовні вимоги в цій частині слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області слід задовольнити частково, а постанову Тетіївського районного суду Київської області від 15 грудня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання нарахувати недоплачене щомісячне державне 30-відсоткове підвищення до пенсії як дитині війни слід задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до його пенсії як дитині війни за період з 08 червня 2010 року по 08 грудня 2010 року у розмірі, визначеному статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області провести нарахування і виплату ОСОБА_2 недоплачене щомісячне державне 30-відсоткове підвищення до його пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 08 червня 2010 року по 08 грудня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області –задовольнити частково.
Постанову Тетіївського районного суду Київської області від 15 грудня 2010 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання нарахувати недоплачене щомісячне державне 30-відсоткове підвищення до пенсії як дитині війни –задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до його пенсії як дитині війни за період з 08 червня 2010 року по 08 грудня 2010 року у розмірі, визначеному статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області провести нарахування і виплату ОСОБА_2 недоплачене щомісячне державне 30-відсоткове підвищення до його пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 08 червня 2010 року по 08 грудня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
В.О. Аліменко
Г.Г. Федорова