Справа № 2а/2570/1847/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
суддів Баргаміної Н.М., Непочатих В.О.,
при секретарі Сапоненко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання бездіяльності протиправною, дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради (надалі – Управління), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Міністерства праці та соціальної політики України щодо не врегулювання питання стосовно одержання грошової компенсації санаторно-курортного лікування в розмірі середньої вартості путівки в Україні громадянам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи; визнати незаконними дії Управління стосовно відмови йому у отриманні грошової компенсації санаторно-курортного лікування в розмірі середньої вартості путівки в Україні за 2010 рік; зобов’язати Міністерство праці та соціальної політики України визначити розмір середньої вартості путівки в Україні за 2010 рік; зобов’язати Управління нарахувати та виплатити йому відповідно до ст.ст. 20, 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» грошову компенсацію санаторно-курортного лікування в розмірі середньої вартості путівки в Україні за 2010 рік.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що набувши статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС він набув права на пільги та компенсації згідно Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а Управління незаконно відмовило у виплаті йому грошову компенсації санаторно-курортного лікування в розмірі середньої вартості путівки в Україні. Крім того, позивач вважає, що з боку Міністерства соціальної політики України має місце протиправна бездіяльність, яка полягає у неналежному виконанні своїх обов’язків, що призвело до порушення прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в частині отримання компенсації за санаторно-курортне лікування, згідно п. 4 ст. 20, п. 2 ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
18.04.2011 року позивач надав через канцелярію суду заяву про зміну позовних вимог в якій просив: визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо не врегулювання питання стосовно одержання грошової компенсації санаторно-курортного лікування в розмірі середньої вартості путівки в Україні громадянам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи; визнати незаконними дії Управління стосовно відмови йому у отриманні грошової компенсації санаторно-курортного лікування в розмірі середньої вартості путівки в Україні за 2010 рік; зобов’язати Міністерство соціальної політики України визначити розмір середньої вартості путівки в Україні за 2010 рік; зобов’язати Управління нарахувати та виплатити йому відповідно до ст.ст. 20, 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» грошову компенсацію санаторно-курортного лікування в розмірі середньої вартості путівки в Україні за 2010 рік.
Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву про слухання справи без його участі.
Представник Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав письмові пояснення в яких просив розглядати справу за його відсутності та зазначив, що згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законами України про державні бюджети на відповідні роки визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. А тому просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради (надалі – Управління) в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заперечення в яких зазначив, що для одержання санаторно-курортної путівки або виплати грошової компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку в 2010 році позивач повинен був звернутися з письмовою заявою та довідкою форми 070-у до Управління до 15.10.2009 року. Проте, ОСОБА_1 до Управління з відповідними документами в 2009-2011 роках не звертавсь. А тому в задоволенні позовних вимог до Управління просив суд відмовити.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відноситься до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.03.2010 року. Згідно вкладки № 682085 С від 11.03.2010 року до зазначеного посвідчення позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 01.11.2010 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління з заявою про виплату йому компенсації за санаторно-курортне лікування за 2007-2010 роки. Листом від 15.11.2010 року № Ш-448 Управління відмовило позивачу у виплаті такої компенсації у зв’язку з тим, що позивач не звертався з заявою до Управління в 2007, 2010 роках. При цьому, були подані заяви лише про виплату компенсації за санаторно-курортне лікування 2008, 2009 років. Однак, належних документів, які підтверджували б санаторно-курортне лікування за власні кошти не надано.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (надалі – Закон України № 796-ХІІ). Цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Так, розділом IV Закону України № 796-ХІІ передбачені загальні компенсації та пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України № 796-ХІІ (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008) особам, віднесеним до категорії 1, надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, позачергове щорічне безплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні. Порядок надання путівок та розмір їх середньої вартості визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 5 п. 10, п. 17 Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі – Положення № 800), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2000 року № 800 Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечуються путівками на підставі письмової заяви та довідки, зазначеної в пункті 6 цього Положення. У разі самостійної організації санаторно-курортного лікування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується компенсація середньої вартості путівки у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 6 Положення № 800 на основі даних щорічної диспансеризації лікарсько-відбірковими комісіями районних, обласних лікарень і спеціалізованих диспансерів постраждалим особам, у тому числі дітям, видається довідка для отримання путівки (форма 070-у), яка подається за місцем проживання до органів, що організовують оздоровлення. У довідці зазначається діагноз, доцільність санаторно-курортного лікування чи відпочинку, сезон та профіль санаторно-курортного закладу.
Відповідно до п. 8 Положення № 800 дані про кількість громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які подали заяви щодо виділення путівок для санаторно-курортного лікування чи відпочинку в наступному році або виплати грошової компенсації, подаються до органів, що організовують оздоровлення, до 15 жовтня поточного року.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відмова Управління є обґрунтованою, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не звертався з письмовою заявою та довідкою форми 070-у до Управління до 15.10.2009 року та не надавав документів на підтвердження самостійної організації санаторно-курортного лікування.
Стосовно позовних вимог до Міністерства соціальної політики України, то вони не підлягають задоволенню, оскільки, згідно ч. 3 ст. 116 Конституції України забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування здійснюється Кабінетом Міністрів України. Так, п. 4. ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено що розмір середньої вартості путівки визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Отже, розмір середньої вартості путівки в Україні повинен визначати Кабінет Міністрів України, а не Міністерство соціальної політики України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на те, що відповідачі довели правомірність своїх дій, суд не вбачає протиправної бездіяльності Міністерства соціальної політики України та незаконності в діях Управління.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання бездіяльності протиправною, дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Гловуючий суддя: О.В. Заяць
Судді Н.М. Баргаміна
В.О. Непочатих