КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-85/10                                          Головуючий у 1-й інстанції:   Семенченко О.М.  

Суддя-доповідач:  Дурицька О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"21" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:                                                                          

                    головуючого –судді:                    Дурицької О.М.,    

                                        суддів:                      Федорової Г.Г., Бистрик Г.М.,

                            при секретарі:                Леонтовичі М.А.  

         розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання незаконним рішення комісії суб’єкта владних повноважень з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Варвинського районного суду Чернігівської області із адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату, в якому просив визнати незаконним рішення відповідача з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій від 17 грудня 2009 року про неможливість визнання його учасником бойових дій та зобов’язати комісію визнати його учасником бойових дій у визначеному законом порядку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наявність архівної довідки центрального архіву Головного управління МВС України від 28 серпня 2009 року № 3/35-604, якою підтверджується факт його участі бойових діях під час проходження ним військової служби в міста Єреван, Кишинів, Баку, де він залучався до виконання спеціальних завдань.

Постановою Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2010 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті  (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 13 травня 1988 року по 01 червня 1990 року позивач проходив строкову військову службу у військовій частині внутрішніх військ МВС України № 5303, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1, виданим Варвинським районним військовим комісаріатом Чернігівської області (а.с. 9).  

За рішенням Уряду СРСР позивач неодноразово залучався до виконання спеціальних завдань в умовах надзвичайного стану та під час збройних конфліктів на території Вірменської, Молдавської та Азербайджанської РСР.

Згідно наказу командира військової частини 5403 № 132 від 01.06.1990 року позивача з 01.06.1990 року було виключено зі списку особового складу частини та направлено на військовий облік до Варвинського РВК Чернігівської області (а.с. 6).

У 2009 році ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського обласного військового комісаріату з клопотання про надання йому статусу учасника бойових дій.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Чернігівського обласного військового комісаріату № 18 від 17 грудня 2009 року, за результатами розгляду клопотань міських (районних) військових комісаріатів з питань встановлення громадян статусу учасника бойових дій, комісія Чернігівського обласного військового комісаріату відмовила позивачу у наданні йому статусу учасника бойових дій.

Позивач не погоджується з вищевказаною позицією відповідача та пояснює це наявністю належних доказів, які є підставою для визнання його учасником бойових дій та надання йому відповідного статусу.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993  № 3551-XII.   

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

У Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”»(далі –Перелік) від 08.02.1994 № 63, Вірменська, Молдавська та Азербайджанська РСР відсутні. 

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо  застосування до позивача пункту Переліку «інші країни –після 1979», оскільки відповідно до пункту 6 приміток до Переліку, можливість визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року, та не названі у Переліку, поширюється  лише на військових фахівців, які направлялися Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях .

Таким чином, викладені обставини свідчать про безпідставність заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

            Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.   

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.  

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2010 року –залишити без задоволення.

Постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

                      суддя

                      суддя      

      О.М. Дурицька

Г.Г. Федорова

Г.М. Бистрик

                 Повний текст ухвали складено та підписано –26.04.11 р.