КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-5451/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"21" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді: Дурицької О.М.,
суддів: Федорової Г.Г., Бистрик Г.М.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Хлібороб”на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Хлібороб”про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2010 року Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб», в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 28 873,07 грн..
Позовні вимоги мотивує наявністю у відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень місяць 2010 року у розмірі 28 873, 07 грн., що підтверджується відповідним розрахунком суми страхових внесків, а також рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»на користь Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 28 873,07 грн..
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції –скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Хлібороб»зареєстровано Баришівською районною державною адміністрацією Київської області 24 квітня 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 532802 (а.с. 8). Позивач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та має обов’язок по сплаті вказаних внесків в порядку та у спосіб, визначений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з розрахунків сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень 2010 року, сума страхових внесків відповідача, що підлягає сплаті ним за вказаний період, становить 26 278, 92 грн..
За порушення строків сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на підставі пункту 2 частини дев’ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», до відповідача було застосовано фінансові санкції та нараховано пеню у розмірі 2 496,07 грн. та 99, 86 грн. відповідно.
У зв’язку з цим, позивачем було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №76-2 від 30.03.2010 р., яке відповідачем було отримано 02.04.2010 р., про що свідчить підпис його уповноваженої особи, що міститься на копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.11).
Разом з тим, внаслідок порушення відповідачем платіжної дисципліни, на підставі частини третьої статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», УПФУ у Бориспільському районі Київської області на адресу відповідача направило вимогу про сплату ним недоїмки від 05.05.2010 р. № Ю-256 на загальну суму 28 873,07грн., яка відповідачем була отримана 13.05.2010 р. (а.с.13).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі –Закон № 1058-IV).
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Сфера дії Закону України N 1058-IV поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.
Статтею 5 Закону № 1058- IV, врегульовані правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 1 ст.11 Закону № 105 8-ІV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV, страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст.15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п.6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Стаття 15 Закону України N 1058-IV передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України N 1058-IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ст. 18 Закону України N 1058-IV, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Частина 6 ст. 20 Закону України N 1058-IV передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього Закону, є календарний місяць.
Порядок обчислення і строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування платниками, визначений Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663.
Відповідно до п.п. 5.1.4 п.5.1 розділу 5 вказаної Інструкції, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Відповідно до ст. 106 Закону N 1058, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до п.8.2 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Згідно з частиною 7 пункту 8.3 вказаної Інструкції, вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону N 1058, суми пені та штрафів, передбачених ч. 9 та ч. 10 цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень місяць 2010 року, яка станом на 12 травня 2010 року, з урахуванням суми штрафних (фінансових) санкцій та пені, складає 28 873,07 грн.. Вказане підтверджується наявною в справі копією розрахунку про нарахування відповідачу вищевказаної заборгованості (а.с. 7).
Однак, колегія суддів зважає на наявність в матеріалах справи платіжних доручень про часткове погашення відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а саме: № 138 від 19 липня 2010 року про сплату ним 24 749,98 грн. (а.с. 53) та № 139 від 19 липня 2010 року про сплату ним 1 528,94 грн. (а.с. 54). Враховуючи це, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про наявність у відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове держане пенсійне страхування за березень місяць 2010 року в загальному розмірі 2 594,15 грн., яка підлягає стягненню на користь УПФУ у Бориспільському районі Київської області для подальшого перерахування до Державного бюджету України.
Таким чином, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи не з’ясував всіх обставин даної справи та прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»слід задовольнити частково, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування слід задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»на користь Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області для подальшого перерахунку до Державного бюджету України суму заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в загальному розмірі 2 594 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто чотири) гривні 15 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року –задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року –скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування –задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»на користь Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області для подальшого перерахунку до Державного бюджету України суму заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в загальному розмірі 2 594 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто чотири) гривні 15 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.Г. Федорова
Г.М. Бистрик
Повний текст постанови складено та підписано –26.04.11 р.