КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-113/10 Головуючий у 1-й інстанції: Семенченко О.М.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
У Х В А Л А
Іменем України
"21" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді: Дурицької О.М.,
суддів: Федорової Г.Г., Бистрик Г.М.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2010 року по справі за позовом Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області до ОСОБА_2 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2010 року Варвинська міжрайонна державна податкова інспекція Чернігівської області (далі - позивач, Варвинська МДПІ) звернулася до Варвинського районного суду Чернігівської області із адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі –відповідач), в якому просила стягнути з відповідача в дохід місцевого бюджету Антонівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області заборгованість по сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, який відповідач повинен був сплатити в строк до 30 червня 2009 року.
Постановою Варвинського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2010 року позовні вимоги Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави податок з власників транспортного засобу –автомобіля марки «КАМАЗ-511», державний номерний знак НОМЕР_1, 1983 року випуску, за 2009 рік у сумі 2 170,00 грн., зарахувавши його до місцевого бюджету Антонівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області на рахунок 33213808700087, код одержувача –22814163 УДК в Чернігівській області, МФО банку –853592.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2010 року та прийняти нову постанову суду.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач –ОСОБА_2 є власником вантажного автомобіля марки «КАМАЗ-511», державний номерний знак НОМЕР_1, 1983 року випуску. За повідомленням, викладеним в листі Варвинського ВДАІ з обслуговування адміністративної території Варвинського району при УДАІ в Чернігівській області від 25.02.10 р. № 313, зазначений транспортний засіб зареєстрований за відповідачем у визначеному законом порядку та до цього часу рахується у його власності.
12 лютого 2010 року на адресу відповідача було направлено рекомендований лист за вих. № 190/І/17-011 з пропозицією добровільної сплати ним податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009 рік в строк до 30 червня 2009 року.
01 березня 2010 року головним державним податковим ревізор-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Варвинської МДПІ Бабкіною С.О. було проведено перевірку на предмет своєчасності та повноти сплати відповідачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009 рік, за результатами якої складено довідку від 01.03.10 р., в якій зафіксовано наявність у відповідача заборгованості по сплаті зазначеного податку в сумі 2 170,00 грн..
Відповідач заперечує проти вимог заявленого позову та мотивує це тим, що вантажний автомобіль марки «КАМАЗ-511», що належав йому на праві приватної власності, ним було продано у 1998 році громадянину ОСОБА_4, а відтак на даний час він не являється власником даного транспортного засобу та не зобов’язаний сплачувати податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Крім цього позивач зазначає, що на ім’я громадянина ОСОБА_4 ним було видано відповідне доручення з правом здійснення відповідних реєстраційних дій стосовно зазначеного транспортного засобу.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України від 11.12.91 року N 1963-XII "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Податок з визначених Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету АР Крим, обласних бюджетів і бюджетів міст Києва та Севастополя (ст. 3 зазначеного Закону).
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", податок з власників транспортних засобів сплачується фізичними особами перед першою реєстрацією в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щороку або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Статтею 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" визначено, що сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у ст. 3 цього Закону. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.
При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що згідно розрахунку Варвинської МДПІ, загальна сума заборгованості відповідача по сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009 рік складає 2 170,00 грн. (а.с. 10).
Оскільки відповідач ОСОБА_2 вантажний автомобіль марки «КАМАЗ-511», державний номерний знак НОМЕР_1, 1983 року випуску з обліку не зняв, перереєстрація на іншу особу не провів, то він є платником податку з власників транспортних засобів, а тому має сплатити заборгованість в сумі 2 170,00 грн.
Таким чином, викладені обставини свідчать про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2010 року –залишити без задоволення.
Постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.Г. Федорова
Г.М. Бистрик
Повний текст ухвали складено та підписано –26.04.11 р.