КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-4559/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Гонтарук В.М.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
У Х В А Л А
Іменем України
"21" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді: Дурицької О.М.,
суддів: Федорової Г.Г., Бистрик Г.М.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції до Управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) страхувальниками страхових внесків, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2009 року Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 05 жовтня 2009 року за №№ 551, 552, 553, 554, 555, 556, 557 та 558 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року позовні вимоги Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області від 05 жовтня 2009 року за №№ 551, 552, 553, 554, 555, 556, 557 та 558.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція зареєстрована Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області 18 квітня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 688108. Позивач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та має обов’язок по сплаті вказаних внесків в порядку та у спосіб, визначений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
За несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, відповідачем були винесені рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, а саме:
- № 551 від 05.10.09 р. про застосування до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції фінансових санкцій в сумі 1 042,37 грн. та нарахування пені в розмірі 6 275,06 за період з 21.01.08 р. по 14.09.09 р. (10%, у залежності від кількості днів затримки);
- № 552 від 05.10.09 р. про застосування до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції фінансових санкцій в сумі 1 316,85 грн. та нарахування пені в розмірі 7 532,39 за період з 20.02.08 р. по 14.09.09 р. (10%, у залежності від кількості днів затримки);
- № 553 від 05.10.09 р. про застосування до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції фінансових санкцій в сумі 1 454,66 грн. та нарахування пені в розмірі 7 898,79 за період з 20.03.08 р. по 14.09.09 р. (10%, у залежності від кількості днів затримки);
- № 554 від 05.10.09 р. про застосування до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції фінансових санкцій в сумі 2 101,50 грн. та нарахування пені в розмірі 10 743,75 за період з 20.04.08 р. по 14.09.09 р. (10%, у залежності від кількості днів затримки);
- № 555 від 05.10.09 р. про застосування до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції фінансових санкцій в сумі 2 167,74 грн. та нарахування пені в розмірі 10 472,19 за період з 20.05.08 р. по 16.09.09 р. (10%, у залежності від кількості днів затримки);
- № 556 від 05.10.09 р. про застосування до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції фінансових санкцій в сумі 3 030,60 грн. та нарахування пені в розмірі 13 727,24 за період з 20.06.08 р. по 16.09.09 р. (10%, у залежності від кількості днів затримки);
- № 557 від 05.10.09 р. про застосування до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції фінансових санкцій в сумі 1 931,93 грн. та нарахування пені в розмірі 8 152,73 за період з 21.07.08 р. по 16.09.09 р. (10%, у залежності від кількості днів затримки);
- № 558 від 05.10.09 р. про нарахування Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної пені в розмірі 3 648,35 за період з 20.08.08 р. по 16.09.09 р. (10%, у залежності від кількості днів затримки).
Позивач не погоджується з вищевказаними рішеннями відповідача та вважає їх такими, що були прийняті останнім в порушення вимог діючого законодавства.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі –Закон № 1058-IV).
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Сфера дії Закону України N 1058-IV поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.
Статтею 5 Закону № 1058- IV, врегульовані правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 1 ст.11 Закону № 105 8-ІV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV, страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст.15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п.6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Стаття 15 Закону України N 1058-IV передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України N 1058-IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ст. 18 Закону України N 1058-IV, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Частина 6 ст. 20 Закону України N 1058-IV передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього Закону, є календарний місяць.
Порядок обчислення і строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування платниками, визначений Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663.
Відповідно до п.п. 5.1.4 п.5.1 розділу 5 вказаної Інструкції, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Відповідно до ст. 106 Закону N 1058, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до п.8.2 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Згідно з частиною 7 пункту 8.3 вказаної Інструкції, вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону N 1058, про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що спірні рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем були винесені 05 жовтня 2009 року, однак направлені на адресу позивача лише 13 жовтня 2009 року. Дана обставина підтверджується наявною в справі копією поштового конверту зі штемпелем поштового відділення зв’язку та зазначенням на ньому дати відправки конверту саме 13.10.09 р..
Незважаючи на наявність обставин, які слугували підставою для винесення відповідачем оспорюваних рішень, колегія суддів враховує наявність порушень, що були допущені УПФУ в Калинівському районі Вінницької області в частині пропуску ним строку, встановленого ч. 13 ст. 106 Закону N 1058.
Таким чином, викладені обставини свідчать про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року –залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.Г. Федорова
Г.М. Бистрик
Повний текст ухвали складено та підписано –26.04.11 р.