КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1274/10 Головуючий у 1-й інстанції: Потеряйко С.А.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
У Х В А Л А
Іменем України
"28" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дурицької О.М.,
суддів: Аліменка В.О., Федорової Г.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 29 жовтня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання незаконними дій та зобов’язання проведення перерахунку доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю та проведення перерахунку додаткової пенсії,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 (далі –позивач) звернувся до Таращанського районного суду Київської області із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області (далі –відповідач, УПФУ в Таращанському районі Київської області), в якому просив:
- визнати незаконними дії відповідача щодо проведення перерахунку доплати до його пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі значно нижчому, ніж визначено частиною 2 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року);
- визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі значно нижчому, ніж визначено абзацом 1 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року);
- зобов’язати УПФУ в Таращанському районі Київської області провести перерахунок доплати до його пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати згідно частини 2 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) за останні шість місяців з моменту його звернення з позовом до суду, а також зобов’язати відповідача здійснювати перерахунок вищевказаної доплати до його пенсії на майбутнє без будь-яких встановлених законом обмежень та у визначеному законом розмірі.
- зобов’язати УПФУ в Таращанському районі Київської області провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком згідно абзацу 1 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) за останні шість місяців з моменту його звернення з позовом до суду та зобов’язати відповідача здійснювати вищевказаний перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю на майбутнє без будь-яких встановлених законом обмежень та у визначеному законом розмірі.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 29 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахуванні доплати до його пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з розрахунку 100% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку 100% від мінімальної пенсії за віком за період з 15.04.10 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Таращанського районного суду Київської області від 29 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв’язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач –ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ в Таращанському районі Київської області та отримує доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач зареєстрований та постійно проживає в місті Тараща, Київської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Крім цього, позивач ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, що підтверджується вкладкою до його посвідчення як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи Серії НОМЕР_1 від 21.06.1996 року (а.с. 6). Також, позивач є інвалідом І групи захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується витягом із акту огляду МСЕК до довідки серії КИЕ-1 № 062531 (а.с. 7).
Обґрунтовуючи правомірність нарахування позивачу доплати до його пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до абз. 4 ч.1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в наступних розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю –одна мінімальна заробітна плата.
Згідно частини 2 статті 39 вказаного Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”всупереч Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, були встановлені конкретні розміри таких компенсацій, зокрема:
- для доплати громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю –520 тис. крб. (5,20 грн. га гр. реф.).
Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не було зупинено, змінено чи скасовано дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, у тому числі встановлених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому вказане дає підстави для висновку про наявність у позивача права на отримання щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю за 2010 рік.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення в частині визнання незаконними дій та зобов’язання проведення перерахунку доплати до його пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю за період з 15 квітня по 15 жовтня 2010 року (в межах заявлених позивачем вимог по дату його звернення з позовом до суду) у розмірі, визначеному абз. 4 ч.1 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року).
Отже, висновки суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Що стосується позову в частині визнання незаконними дій та зобов’язання проведення перерахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком згідно абзацу 1 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у наступних розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, у відповідності до вказаної норми Закону, позивач має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач всупереч абзацу 1 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) протиправно виплачував позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.
Згідно абзацу 5 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлений у таких розмірах: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, перерахунок позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідачем було здійснено не у відповідності до абзацу 1 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), а згідно підпункту 12 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким були внесені зміни до змісту абзацу 1 ч.1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим її було викладено в наступній редакції:
- «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у наступному розмірі, а саме: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни, що були внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що позивач у 2010 році мав право на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі, визначеному абзацом 1 ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), а тому заявлені ним вимоги в цій частині судова колегія знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Що стосується позову в частині зобов’язання подальшого проведення перерахунку доплати до його пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю та нарахування і виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірах, визначених частиною 2 статті 39 та абзацом 1 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), колегія суддів зауважує, що дана вимога є безпідставною, оскільки позивачем не надано жодних доказів щодо неправомірності дій відповідача по майбутніх нарахуваннях та виплатах вищевказаної доплат до пенсії до додаткової пенсії.
Оскільки, позивач не довів та не обґрунтував свої вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому проводити перерахунок вищевказаної доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, то їх слід залишити без задоволення.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області –залишити без задоволення.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 29 жовтня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
В.О. Аліменко
Г.Г. Федорова