Заводський районний суд м. Запоріжжя

                                                                Справа № 332/4660/24

                                                        Провадження №: 2/332/2276/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 р.                                                                         м. Запоріжжя

Заводський         районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В., за участі секретаря судового засідання Дубачової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (надалі – позивач) звернулося до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачкою умов договору про надання фінансового кредиту від 23.01.2024 № 34986-01/2024 (надалі - договір, кредитний договір), укладеного між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 (відповідач).

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідачки утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 48 000,00 гривень, з яких:

заборгованість за основним зобов`язанням - 12 000,00 грн,

заборгованість за нарахованими процентами - 36 000,00 грн.

Між ТОВ "Аванс Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" 29.05.2024 укладений договір факторингу № 29052024, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 34986-01/2024.

Отже, позивач вважає, що наділений правом грошової вимоги до відповідачки за договором про надання фінансового кредиту від 23.01.2024 № 34704-01/2024 в сумі 48 000,00 грн.

Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору відповідачка не виконала свого зобов`язання та заборгованість за кредитом не погасила.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі у розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою суду від 22 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи; в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Відповідачка в судові засідання 19.09.2024 та 21.10.2024 не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку через шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації відповідачки.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною першою статті 275 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак, з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи (за зареєстрованою адресою місця проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідачки не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.

Тому, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачки.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду відповідач не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав, у зв`язку з чим суд відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

У зв`язку з неявкою відповідачки та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судові засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідачки та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке. 

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 23.01.2024 укладений договір про надання фінансового кредиту № 34986-01/2024 (а.с. 6-13).

Відповідно до п. 1.1. договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 12 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Сторони погодили, що кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 23.01.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 21.05.2024 (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3. договору клієнт має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або кінцевого строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача.

За умовами договору тип процентної ставки: фіксована, процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього договору (п. 1.4., п. 1.4.1. договору).

Сторони узгодили, що за користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору. Порядок нарахування платежів за прострочення клієнтом виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за цим договором передбачено в п.5.3. цього договору (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку прострочення клієнтом сплати кредиту та процентів відповідно до термінів встановлених в графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді пені в мірі 0,2 % від суми заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням обмежень встановленим чинним законодавством України. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій, пеня протягом періоду мораторію чи заборони не нараховується та відновлюється після їх скасувань. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру половини суми кредиту.

Згідно з п. 3.2. договору сума кредиту проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 7.6. договору підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства, розміщених на вебсайті товариства.

Відповідно до графіку платежів, що є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 34986-01/2024, визначено дату видачі кредиту 23.01.2024, дату кожного наступного платежу з кінцевою датою повернення кредиту - 21.05.2024, кількість днів у розрахунковому періоді - 30; суму кредиту – 12 000,00 грн, реальну річну процентну ставку, % - 101094,05, загальну вартість кредиту - 48 000 грн (а.с. 12).

За змістом заявки-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ "Аванс Кредит" від 23.01.2024 ОСОБА_1 ознайомлена з Правилами надання фінансових кредитів ТОВ "Аванс Кредит" та надала свої персональні дані в тому числі номер картки для зарахування кредитних коштів (а.с. 13-14).

Згідно із паспортом споживчого кредиту визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту (а.с. 14-15).

Відповідно до наданого позивачем листа ТОВ "Універсальні платіжні рішення", що надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків відповідно до умов договору на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 12.01.2022, на платіжну картку клієнта 23.01.2024 11:45:08 перераховано кошти в розмірі 12 000,00 гривень, номер транзакції в системі іPay.ua: 334749616, призначення платежу: зарахування 12 000,00 грн на картку НОМЕР_1 (а.с.16).

Згідно із довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ "Аванс Кредит" (первісний кредитор), первісний кредитор підтверджує видачу на банківські картки клієнтів онлайн-позик, зокрема, надання позики ОСОБА_1 за договором № 34986-01/2024 за номером транзакції 334749616 (а.с. 16-17).

Згідно із розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ "Аванс Кредит" (первісний кредитор), заборгованість ОСОБА_1 станом на 29.05.2024 за кредитним договором становить 48 000,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 12 000,00 грн, заборгованість за відсотками складає 36 000,00 грн (а.с. 19-20).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" 29.05.2024 укладений договір факторингу № 29052024 (а.с. 23-25).

Відповідно до п. 1.2. договору факторингу на підставі цього договору фактор стає новим кредитором в зобов`язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, а також вимоги по основним договором, які виникнуть в майбутньому. До фактора переходять права клієнта у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували (передбачені основними договорами) на момент переходу цих прав. Право вимоги, які відступаються клієнтом фактору згідно цього договору, не обмежуються лише розміром заборгованості кожного боржника перед клієнтом, що зазначається в реєстрі боржників. За кожним кредитним договором, вказаним в реєстрі боржників, фактор має право нарахувати кожному боржнику проценти а користування кредитом, штрафи, пені та будь-які інші суми до сплати за основним договором, якщо нарахування таких сум передбачено основним договором та/або законодавством, незалежно від того чи здійснював нарахування таких сум клієнт і не зважаючи на те, чи зазначені такі суми в реєстрі боржників.

Відповідно до п. 1.4. договору факторингу відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за основними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора, відбувається у дату укладення цього договору.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29052024 від 29.05.224 вбачається, що під № 840 зазначено таку інформацію про боржника: іпн. боржника 3327410468, ОСОБА_1 , номер кредитного договору 34986-01/2024; дата укладення кредитного договору 23.01.2024; сума заборгованості за основною сумою боргу 12 000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками 36 000,00 грн.; сума заборгованості разом 48 000,00 грн. Кількість днів прострочення виконання кредитних зобов`язань 98 (а.с. 25-26).

На підтвердження переходу та набуття права вимоги заборгованості за кредитним договором до відповідачки, окрім договору факторингу, позивач додає копію платіжної інструкції № 422780417 від 30.05.2024 (а.с. 24 зворотна сторона); копію акта приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 29.05.2024 до договору факторингу № 29052024 від 29.05.2024; копію акта приймання-передачі реєстру боржників в письмовому вигляді від 29.05.2024 до договору факторингу № 29052024 від 29.05.2024 (а.с. 25), копію реєстру боржників до договору факторингу № 29052024 від 29.05.2024 (а.с. 25 зворотна сторона, 26-28).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «Факторинг Партнерс» за договором про надання фінансового кредиту від 23.01.2024 № 34986-01/2024 заборгованість ОСОБА_1 станом на 21.07.2024 становить 48 000,00 гривень, з яких: з яких: 12 000,00 грн за тілом кредиту та 36 000,00 грн за процентами (а.с. 22).

Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 23.01.2024 № 34986-01/2024 у розмірі 48 000,00 гривень.

Оскільки відповідачка добровільно не погасила існуючу заборгованість ні перед первісним кредиторами, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором особою, яка набула таке право відповідно до договору про відступлення права вимоги.

Обставинами, що підлягають доказуванню під час вирішення даного спору, є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариств відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання договору про надання фінансового кредиту від 23.01.2024 № 34986-01/2024 свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні такого договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту від 23.01.2024 № 34986-01/2024 підписання договору клієнтом відбувається шляхом накладення електронного підпису. Такий договір уважається укладеним з моменту його підписання електронним підписами сторін та його укладення відбувається згідно із Законом України «Про електронну комерцію» (п.п. 2.17, 2.18, п. 7.1 договору).

Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Отже, кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідачка з умовами кредитного договору була ознайомлена, підписала такий договір, однак, умови договору належним чином не виконувала, не сплатила жодного платежу, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачкою, право грошової вимоги заборгованості за договором про надання фінансового кредиту від 23.01.2024 № 34986-01/2024 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (позивач).

Розмір заявленої до стягнення заборгованості за договором підтверджується наданими суду розрахунками заборгованості, за якими заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання фінансового кредиту № 34986-01/2024 від 23.01.2024 з 29.05.2024 по 21.07.2024 становить у розмірі 48 000,00 гривень, з яких: 12 000,00 грн тіло кредиту та 36 000,00 грн проценти (а.с. 22).

На час розгляду справи судом відповідачка заборгованість перед позивачем не сплатила та відповідних доказів до суду не подала.

В ході вирішення спору відповідачка фактичних обставин справи не оспорила та правомірність розрахунку не спростувала, як і не надала свого розрахунку заборгованості.

З урахуванням наведених норм закону та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, розрахунок вимог є арифметично вірним та таким, що ґрунтується на умовах договору та чинного законодавства, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до норм, закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р. рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем був сплачений судовий збір у сумі 3 028,00 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 13 000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової допомоги від 15.02.2024 № 15-02/2024, укладеного між ТОВ «Фінанс Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с. 35-36), копію прайс-листа виду послуг та ціни роботи (а.с. 36 зворотна сторона, 37), копію платіжної інструкції від 15.07.2024 № 0446740000 (а.с. 37 зворотна сторона), заявки на надання юридичної допомоги від 01.07.2024 № 162 (а.с. 38), витяг з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 08.07.2024 (а.с. 39).

З акту № 1 про надання юридичної допомоги вбачається, що АО «Лігал Ассістанс» надало позивачу такі послуги: надання усної консультації з вивченням документів протягом 2 годин вартістю 4000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі позову до суду протягом 3 годин вартістю 9 000,00 грн, загальна вартість послуг становить 13 000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 17.10.2014 № 10 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн не є цілком співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.

Отже, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Ураховуючи вищевикладене, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 279, 280-284 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 23.01.2024 № 34986-01/2024 у розмірі 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 коп. та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2024 року.

Учасники справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, б. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП:  НОМЕР_2 .

Суддя                                                        У. В. Блажко