донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.05.2011 р. справа №1/30пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Алєєвої І.В.
суддівВеличко Н.Л.
Москальової І.В.
За участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
ОСОБА_1, за довіреністю
ОСОБА_2, за довіреністю
розглянув апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Вітел" м.Горлівка Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від31.03.2011р.
у справі№ 1/30пд ( суддя Азарова З.П.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вітел" м.Горлівка Донецької області
доПублічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»м.Київ в особі Горлівської філії м. Горлівка
провизнання недійсним кредитного договору № 258-К-Ю від 11.09.07р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.03.2011р. у справі № 1/30пд відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел”про визнання недійсним кредитного договору № 258-К-Ю від 11.09.2007р., укладеного з Акціонерним банком „Брокбізнесбанк” в особі Горлівської філії.
Вищевказане рішення суду першої інстанції мотивується тим, що, укладаючи кредитний договір, позичальник отримав грошові кошти згідно з метою діяльністі товариства для отримання ним прибутку і це відповідало як меті товариства, так і діючому законодавству. Також, судом першої інстанції зазначено, що статутна діяльність і отримання прибутку не впливає на дійсність кредитного договору.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітел" м.Горлівка Донецької області, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення, так як вважає, що судом при винесенні рішення були невірно застосовані норми матеріального права.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що пунктом 3.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел” визначено, що товариство створено з метою задоволення потреб в різних видах продукції, товарів, робіт, послуг, отримання прибутку, реалізації виробничо-економічних, соціально-культурних інтересів і науково-технічних програм учасників товариства. Між тим, скаржник вважає , що умови кредитного договору № 258-К-Ю від 11.09.2007р.( з урахуванням змін до нього) не узгоджуються зі статутною метою ТОВ "Вітел", оскільки сума коштів, яка повинна бути повернута за договором (тіло кредиту плюс проценти за його користування), перевищує суму коштів, яку ТОВ "Вітел", зважаючи на свою діяльність, може одержати від використання кредиту. Відтак, заявник апеляційної скарги вважає, що зміст зазначеного кредитного договору суперечить статутним цілям ТОВ "Вітел" та не відповідає положенням ст.1 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), ст.79 Господарського кодексу України.
Окрім вищенаведеного, скаржник вважає , що для з'ясування всіх обставин справи, необхідно призначити судово-економічну експертизу, яка змогла би підтвердити, що умови кредитного договору № 258-К-Ю від 11.09.2007р. є заздалегідь збитковими для ТОВ "Вітел", тобто, що даний договір укладений всупереч статутній меті діяльності позивача , що є підставою для визнання його недійсним.
Крім того, в апеляційній скарзі позивачем було заявлено вимогу про призначення у справі судово-економічної експертизи з метою підтвердження того, що умови кредитного №258-К-Ю від 11.09.2007р. є заздалегідь збитковими для ТОВ "Вітел", тобто, що даний кредитний договір укладений всупереч статутній меті діяльності позивача.
Дане клопотання заявника апеляційної скарги судовою колегією відхилене з наступних підстав.
По-перше, таке клопотання судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки співвідношення суми кредиту за кредитним договором № 258-К-Ю від 11.09.2007р. та суми прибутку, отриманого з використання отриманого кредиту, може бути здійснено самим ТОВ "Вітел" в процесі господарської діяльності за допомогою власних спеціалістів, спеціалістів банку або аудиторської фірми.
По-друге, проведення заявленої позивачем експертизи, судова колегія вважає недоцільним з огляду на достатність документів в матеріалах справи для встановлення дійсних та повних обставин справи , що дає змогу суду надати правову оцінку предмету спору та зробити відповідні висновки.
По-третє, заявлене скаржником клопотання не було предметом розгляду в суді першої інстанції.
Також, під час розгляду справи в апеляційному порядку , скаржником , ТОВ "Вітел", 17.05.11р. було заявлено клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи з метою встановлення дійсності підпису директора ТОВ "Вітел", здійсненого на кредитному договорі № 258-К-Ю від 11.09.2007р. В обґрунтування заявленого клопотання заявник посилається на те, що директор ТОВ "Вітел" не мав фізичної можливості бути присутнім під час підписання означеного договору та не відвідував приміщення банку , в зв’язку з чим вважає підпис директора підробленим.
Дане клопотання судовою колегією також відхиляється, оскільки :
по-перше, доводи скаржника з приводу недійсності підпису директора ТОВ "Вітел" здійсненому на кредитному договорі № 258-К-Ю від 11.09.2007р. не були визначені в якості підстави даного позову під час розгляду справи господарським судом першої інстанції, а від так, не можуть бути прийняті в якості підстави позову під час апеляційного провадження. При цьому, таке клопотання не було предметом розгляду у суді першої інстанції.
по-друге, заявником не надано жодного документу у підтвердження заявлених обставин, в зв’язку з чим дане клопотання є необґрунтованим.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»м.Київ в особі Горлівської філії м. Горлівка, у відзиві б/н від 16.05.11р. на апеляційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог скаржника заперечує , вважає їх необґрунтованими, а рішення суду законним.
Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційні вимоги, вислухавши пояснення представників сторін, що були присутні в судовому засіданні, судова колегія встановила наступне.
11.09.2007р. між Акціонерним банком „Брокбізнесбанк” в особі Горлівської філії (правонаступником якого є відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вітел” був укладений кредитний договір № 258-К-Ю ( а.с. 9-11), відповідно до якого банк зобов’язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти, на умовах визначених договором.
За умовами п. 1.1.1 Договору кредит надається у вигляді відкличної мультивалютної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 12 000 000 грн. 00 коп. Грошові кошти в рамках кредитної лінії можуть бути надані банком у наступних валютах: гривнях (980) та доларах США (840).
Пунктом 1.1.2 Договору сторони визначили термін користування кредитом по 10.09.2010р., а пунктом 1.1.3. договору встановили процентну ставку за користування кредитом:
- 11,5% річних за кредитом, наданим у доларах США;
- 16,5% за кредитом, наданим у гривнях.
Згідно з пунктом 1.2 Договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: придбання основних засобів, поповнення обігових коштів, а також інші витрати, пов’язані з виробничою, торгівельною та іншою діяльністю, передбаченою статутом та які не суперечать законодавству України.
Відповідно до п. 2.4 Договору повернення Кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на позичковий рахунок, відкритий Банком Позичальнику за встановленим у цього Договорі графіком погашення заборгованості .
За пунктом 2.7. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється окремо у кожній валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з дня виникнення заборгованості за кредитом позичальника по останній день включно місяця, в якому виникла заборгованість за кредитом. В подальшому проценти нараховуються щомісячно з першого числа поточного місяця по останнє число включно поточного місяця, при повному погашенні кредиту –до дня погашення (не включно).
Пунктом 2.8. Договору визначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5-го числа місяця (включно), наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день остаточного повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. У випадку, якщо 5-те число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов’язаний сплатити суму нарахованих процентів у попередній робочий день.
Згідно з п.8.1. Договору останній набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторонами та діє до повного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором.
За наявними матерілами справи, кредитний договір № 258-К-Ю від 11.09.2007р. був підписаний з боку Банку директором Горлівської філії АЮ "Брокбізнесбанк" Колосовим І.К., з боку ТОВ "ВІТЕЛ" директором П’яних І.А. без зауважень.
До кредитного договору № 258-К-Ю від 11.09.2007р. сторонами були укладені додаткові угоди №1ДО від 11.09.2007р., № 2До від 17.10.2007р., №3ДО від 31.10.2007р., №4 від 04.01.2008р., №5 від 21.02.2008р., № 6ДО від 29.02.2008р. та додаткові договори №7ДО від 11.04.2008р., № 8ДО від 02.06.2008р., № 9ДО від 06.06.2008р., №10ДО від 22.08.2008р., № 11ДО від 01.10.2008р., № 12ДО від 05.12.2008р., №13ДО від 29.12.2008р., №14ДО від 29.01.2009р., № 15ДО від 27.03.2008р., якими неодноразово змінювались умови договору щодо порядку та строків повернення кредиту.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Вітел” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк” м. Київ в особі Горлівської філії про визнання недійсним кредитного договору № 258-К-Ю від 11.09.2007р., посилаючись на невідповідність змісту договору меті товариства, визначеної статутом, а саме: отримання прибутку та на те, що сума коштів, яка повинна бути повернута за договором, перевищує суму коштів, яку товариство може одержати від здійснення господарської діяльності при використанні кредиту.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.03.2011р. у справі № 1/30пд відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел” про визнання недійсним кредитного договору № 258-К-Ю від 11.09.2007р., укладеного з Акціонерним банком „Брокбізнесбанк” в особі Горлівської філії.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін , що були присутні в судовому засіданні, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.
Предметом спору в даній справі позивачем визначено визнання недійсним Кредитного договору № 258-К-Ю від 11 вересня 2007 року.
Згідно статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Банківське кредитування здійснюється на принципах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості.
Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч.1 ст.11 ЦК України), тобто між сторонами склалися цивільні правовідносини, врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Аналогічні приписи містяться і в ст.ст. 345, 346 Господарського кодексу України.
За вимогами ст.1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним .
Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, в кредитному договорі повинні бути в обов’язковому порядку визначені положення щодо розміру і порядку нарахування та одержання процентів.
Судовою колегією під час здійснення апеляційного провадження, на підставі матеріалів справи та пояснень сторін, встановлено, що сторони за спірним кредитним договором на час підписання останнього узгодили всі, притаманні даному виду договорів, істотні умови та договір був підписаний повноважними представниками сторін без зауважень.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з положеннями ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За приписами ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як про це вже було позначено вище, підставою для визнання недійсним договору позивач визначив невідповідність змісту договору меті товариства, визначеної статутом –отримання прибутку, оскільки, вважає, що сума коштів, яка повинна бути повернута за договором, перевищує суму коштів, яку товариство може одержати від здійснення господарської діяльності при використанні кредиту, що суперечить статті 1 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Аналогічні приписи містить стаття 79 Господарського кодексу України.
Як це вірно було встановлено судом першої інстанції та неодноразово підтверджувалося самим скаржником в заявах та поясненнях , за приписами п. 3.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел” товариство створено з метою задоволення потреб в різних видах продукції, товарів, робіт, послуг, отримання прибутку, реалізації виробничо-економічних, соціально-культурних інтересів і науково-технічних програм учасників товариства. Для реалізації вказаної діяльності товариство укладає договори.
Тобто, з урахуванням приписів ст.1 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), ст. 79 Господарського кодексу України та відповідно до приписів п. 3.1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітел", як суб’єкт господарювання, було створене з метою отримання прибутку.
При цьому, слід зауважити, що згідно з п. 1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: придбання основних засобів, поповнення обігових коштів, а також інші витрати, пов’язані з виробничою, торгівельною та іншою діяльністю, передбаченою статутом та які не суперечать законодавству України.
Таким чином, судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що отримані позивальником , в даному випадку –позивачем, грошові кошти за кредитним договором призначені для отримання ним прибутку та не суперечить меті товариства, і нормам діючого законодавства.
Надавши правову оцінку спірному кредитному договору, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки спірний договір був підписаний сторонами в силу вільного волевиявлення учасників договору відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони спірного кредитного договору на добровільних визначили усі його умови, в тому числі і щодо суми кредиту, порядку погашення кредиту та сплати відсотків за кредит.
Крім того, як про це вірно було встановлено місцевим господарським судом, та судова колегія погоджується з даним твердженням, - статутна діяльність і отримання прибутку не впливає на дійсність кредитного договору.
Окрім вищенаведеного, в силу приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає необхідним надати правову оцінку процесуальним діям, здійсненим під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції, з приводу заявлених позивачем : заяви б/н від 21.03.11р. про збільшення позовних вимог, а також клопотання б/н від 29.03.11р. про зупинення провадження у справі № 1/30пд до вирішення справи № 1/44пд.
Так, 21.03.11р. позивачем до суду першої інстанції була подана Заява б/н від 21.03.11р. ( а.с. 95) про збільшення позовних вимог, якою позивач просить визнати недійсним договір застави № 309-З-Ю від 11.09.2007р., укладений в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 258-К-Ю від 11.09.2007р.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках , передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
При цьому, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зі змінами та доповнення на час розгляду справи).
В даному випадку, і про вже було зазначено вище , предметом даного позову є визнання недійсним кредитного договору № 258-К-Ю від 11.09.2007р., вимога позивача (за заявою б/н від 21.03.11р.) визнати недійсним договір застави № 309-З-Ю від 11.09.2007р. по суті та методам доказування різниться з предметом дано спору, є новою, а, відтак, не може розцінюватися судом як збільшення позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, судова колегія погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції в частині залишення без задоволення заяви позивача про збільшення позовних вимог.
Крім того, позивачем 29.03.11р. до суду першої інстанції було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Донецької області справи № 1/44пд про визнання недійсним кредитного договору № 258-К-Ю від 11.09.2007р., оскільки, на думку заявника, справа 1/30пд взаємопов’язана зі справою № 1/44пд суб’єктивним складом та предметом спору.
За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.
Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, в цій частині, про те, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, незважаючи на один предмет спору - визнання недійсним кредитного договору № 258-К-Ю від 11.09.2007р., позови по справах № 1/30пд та №1/44пд заявлені з різних підстав і розгляд справи № 1/44пд ніяким чином не пов’язаний з даним спором .
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду прийнято з повним з’ясуванням обставин справи, що мають значення, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи, а мотиви, з яких надана заява про перевірку рішення є підставами для його скасування.
Керуючись ст.ст. 50-51, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітел" м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2011р. по справі № 1/30пд – залишити без задоволення .
Рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2011р. по справі № 1/30пд –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Повний текст постанови складений 19.05.2011р.
Головуючий І.В.Алєєва
Судді: Н.Л.Величко
І.В.Москальова