донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.05.2011 р. справа №32/220пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алєєвої І.В.
суддів: Величко Н.Л., Москальової І.В.
при секретарі: Кобзар М.В.
За участю представників
сторін:
від прокуратури: Пономарьов А.О. - за посвідч. №3897
від позивача: ОСОБА_2 - за дов. від 06.10.2010р. №041237
від відповідача: ОСОБА_3 - за дов. від 05.11.2011р. №05/12-00012
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:
Прокурора м.Макіївки
на рішення господарського суду Донецької області:
від 24.11.2010р. (підписане 29.11.2010р.) у справі №32/220пн (суддя: Сковородіна О.М.)
за позовом: Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4 м.Донецьк
до: Макіївської міської ради м.Макіївка
про: визнання права власності на самочинно збудоване (реконструйоване) нерухоме майно: будівлю складу загальною площею 1406,50кв.м (з урахуванням прибудови, загальною площею 723,30 кв.м), розташованого за адресою: 86114, АДРЕСА_1.
В С Т А Н О В И В:
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Макіївської міської ради м.Макіївка про визнання права власності на самочинно збудоване (реконструйоване) нерухоме майно: будівлю складу загальною площею 1406,50кв.м (з урахуванням прибудови, загальною площею 723,30 кв.м), розташованого за адресою: 86114, АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2010р. (підписаним 29.11.2010р.) у справі №32/220пн (суддя: Сковородіна О.М.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано право власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на самочинно збудоване (реконструйоване) нерухоме майно: будівлю складу загальною площею 1406,50кв.м (з урахуванням прибудови, загальною площею 723,30 кв.м), розташованого за адресою: 86114, АДРЕСА_1.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.319, ст.328, ст.331, ст.376, ст.392 Цивільного кодексу України, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №923 від 08.10.2008р.; тим, що позивач відповідно до договору оренди земельної ділянки від 22.09.2005р. прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1272 га, у тому числі 0,0327га - під капітальною одноповерховою будівлею; 0,0104 га - під спорудами, 0,0525га - під проїздами, проходами та площадками, 0,0316 - під зеленими насадженнями; тим, що згідно висновку ПП. „Інноваційною науково-технічною експертною компанією” від 08.02.2008р. технічний стан основних та конструктивних елементів будівлі знаходиться в задовільному стані та можлива подальша експлуатація за цільовим призначенням будівлі складу, розташованої по вул. Вознесенського в м. Макіївки; тим, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є виключною компетенцією судових органів.
Прокурор м.Макіївки з прийнятим рішенням господарського суду першої інстанції від 24.11.2010р. (підписаним 29.11.2010р.) у справі №32/220пн не погодився та подав апеляційну скаргу з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання.
Ухвалою від 11.05.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом задоволено клопотання Прокурора м.Макіївки про відновлення пропущеного процесуального строку для звернення з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2010р. (підписаним 29.11.2010р.) у справі №32/220пн.
Заявник в обґрунтування вимог про скасування посилається на те, що обов’язковою умовою реєстрації права власності є прийняття об’єкта нерухомості в експлуатацію у встановленому законом порядку; на те, що до розгляду справи не залучено Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, до компетенції якої входить надання дозволу на виконання будівельних робіт та контроль за здійсненням будівельних робіт; на те, що визнання за позивачем права власності на самовільно збудовані об’єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, яку на підставі договору оренди надано останньому, порушує умови використання земельної ділянки.
Відповідач, Макіївська міська рада, зіслався на порушення позивачем ст.ст.28, 29 Закону України “Про планування і забудову територій”, а саме на те, що позивачем не погоджено проектну документацію на будівництво об’єкта, яка розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, не одержано дозвіл на виконання будівельних робіт; на те, що позивачем порушено п.16 договору оренди земельної ділянки від 22.09.2005р., а саме –умови використання земельної ділянки, яка надана для функціонування складу будівельних матеріалів, а не для здійснення будівництва, яке проводилось без письмової згоди на це Орендодавця; на те, що позивач не надав жодних документів, які підтверджують відповідність будівельних робіт, зроблених позивачем, державним будівельним нормам і правилам України.
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 м.Донецьк, у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив, вважаючи оскаржене судове рішення законним та обґрунтованим.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, проаналізувавши вимоги апеляційної скарги, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
За матеріалами справи, 25.06.2001р. між Закритим акціонерним товариством “Універсалторг” (“Продавець”) та ОСОБА_4 (“Покупець”) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив будівлю складу РБУ центральної бази загальною площею 683,20кв.м., яка розташована на земельній ділянці по вул.Вознесенського у м.Макіївці Донецької області.
22.09.2005р. між Макіївською міською радою (“Орендодавець”) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (“Орендар”) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення –землі житлової та громадської забудови для функціонування складу будівельних матеріалів загальною площею 0,1272 га, у тому числі 0,0327га - під капітальною одноповерховою будівлею; 0,0104 га - під спорудами, 0,0525га - під проїздами, проходами та площадками, 0,0316 - під зеленими насадженнями, яка знаходиться на території Макіївської міської ради по вул.Вознесенського у Червоногвардійському районі м.Макіївки, економіко-планувальна зона ІІІч., оціночний район 132, що в м.Макіївці, з усіма обмеженнями та сервітутами
Згідно акту приймання-передачі від 21.10.2005р. Макіївською міською радою (“Орендодавець”) передана фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (“Орендар”) земельна ділянка загальною площею 0,1272 га, у тому числі 0,0327га - під капітальною одноповерховою будівлею; 0,0104 га - під спорудами, 0,0525га - під проїздами, проходами та площадками, 0,0316 - під зеленими насадженнями, яка знаходиться на території Макіївської міської ради по вул.Вознесенського у Червоногвардійському районі м.Макіївки.
Рішенням Виконавчого комітету Макіївської міської ради від 02.09.2010р. №1081 присвоєно адресу у Червоногвардійському районі м.Макіївки: 86114, АДРЕСА_1 –будівлі складу РБУ центральної бази, яка належить громадянину ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2001р.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, позивачем в ході своєї господарської діяльності, самочинно (без отримання дозволів) на орендованій земельній ділянці за власні кошти була проведена реконструкція будівлі складу та за даними Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації” (інвентаризаційна справа №15302) була проінвентаризована як: літ.А-1, загальною площею 1406,50кв.м.
За висновком ПП. „Інноваційною науково-технічною експертною компанією” від 08.02.2008р. технічний стан основних та конструктивних елементів будівлі знаходиться в задовільному стані та можлива подальша експлуатація за цільовим призначенням будівлі складу, розташованої по вул. Вознесенського м. Макіївки.
Відповідно до положень ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ч.1 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено законом або договором. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Пункт 1 ч.2 ст.16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
За приписами ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.
За змістом частини п'ятої ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Позивач саме на підставі ч.5 ст.376 ЦК України реалізував своє право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.
Матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом не встановлені особи, права яких могли б бути порушені внаслідок визнання права власності на самочинно реконструйовану будівлю позивача. Заявник апеляційної скарги наявність таких осіб також не довів.
Місцевий господарський суд надав належну правову оцінку спірних правовідносин в контексті застосування ст.16 ЦК України, ч.5 ст.376 ЦК України, вірно врахував, що позивач мав право на звернення до суду за захистом права власності, оскільки порушується у тому числі і право щодо використання будівлі у підприємницькій діяльності, як елемент речового права власності.
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що позивач володів, користувався та розпоряджувався об’єктом нерухомості на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2001р. та був користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.09.2005р.
В ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов’язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. з протоколами до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Щодо тверджень скаржника про те, що до розгляду справи не залучено Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, до компетенції якої входить надання дозволу на виконання будівельних робіт та контроль за здійсненням будівельних робіт, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приписами пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 № 1434 основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Стаття 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачає, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.
Однак питання, пов’язані з діяльністю Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, місцевим судом у межах провадження з даної справи не вирішувалися, а реалізація Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області повноважень у сфері контролю та нагляду за будівництвом не має залежати від особи власника спірного об’єкта.
Крім того, відповідно до п.5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 № 1434 Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Таким чином, оскаржуване судове рішення зі справи не стосується прав і обов’язків Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області.
Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і прийняв рішення, яке відповідає обставинам справи та вимогам закону.
З огляду на вищезазначене, вимоги апеляційної скарги Прокурора м.Макіївки не підлягають задоволенню, оскільки рішення господарського суду Донецької області відповідає фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права і з заявлених підстав не підлягає зміні чи скасуванню.
Результати апеляційного провадження у справі №32/220пн оголошені в судовому засіданні.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.50-51, ст.53, ст.811, ст.85, ст.87, ст.91, ст.92, ст.93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2010р. (підписане 29.11.2010р.) у справі №32/220пн - залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Прокурора м.Макіївки на рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2010р. (підписане 29.11.2010р.) у справі №32/220пн - залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
І.В. Москальова
Повний текст постанови складений 27.05.2011р.