Справа 2-160/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2007 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого - судді Гармаш Т.І.., при секретарі Пересунько О.А., Климчук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Житлово-експлуатаційна контора № 1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, вселення та укладення окремого договору найму жилого приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, вселення в квартиру та укладення окремого договору найму жилого приміщення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що в спірній квартирі він проживав з листопада 1989 року, тобто з часу одруження з відповідачкою. 23.09.2002 року їх шлюб було розірвано за рішенням суду, проте реєстрація розірвання шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану проведена не була. 22.01.2003 року був зареєстрований в зазначеній квартирі, в зв'язку з чим набув законне право на проживання в ній. З середини березня 2006 року із-за погіршення стосунків з відповідачкою, остання вигнала його з квартири та чинить перешкоди в користуванні жилим приміщенням. Проживання в спірній квартирі пояснює необхідністю повноцінного спілкування з дочками. Крім цього із-за обставин, що склалися в їх сім'ї, вважає за можливе надати йому у користування ізольовану кімнату в квартирі площею 10,1 кв.м., змінивши договір найму житлового приміщення.

В судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі пославшись на обставини, які є підставою його позовних вимог.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2. позов не визнала в повному обсязі та заявила зустрічний позов про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, мотивуючи тим, що однією сім'єю з позивачем-відповідачем вони фактично проживали до 2000 року, після чого він залишив сім'ю З квітня місяця 2001 року ОСОБА_1 проживав окремо в отриманій ним особисто квартирі, яку згодом продав. Отримавши від її матері ОСОБА_3 дозвіл на тимчасову прописку в квартирі, він прописався там в січні 2003 року. Періодично приходив до них в квартиру, а починаючи з листопада 2005 року ОСОБА_1 проживає з іншою сім'єю за іншою адресою.

Зустрічний позов ОСОБА_1 не визнав в повному обсязі.

Співвідповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала в повному обсязі і суду пояснила, що спірну квартиру отримувала вона, але змушена проживати в іншої дочки в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 вчиняв постійні сварки, крав та продавав речі, які належали особисто їй. Дозвіл на реєстрацію відповідача підписала під впливом обману з його боку, оскільки документ, який підписувала не мала змоги прочитати із-за поганого зору.

Представник третьої особи по первісному позову в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі.

Суд, заслухавши доводи сторін, показання свідків, з'ясувавши обставини справи дослідивши   надані   сторонами   докази,   прийшов   до   висновку,   що   позовні   вимоги

ОСОБА_1   задоволенню  не  підлягають,  а  зустрічний  позов  Бондаренко  Л.Г. підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до комунальної власності та складається з трьох кімнат, житловою площею 38,5 кв.м.. Квартиронаймачем є ОСОБА_3, на яку відкритий особовий рахунок. В зазначеній квартирі зареєстровані 4 особи, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_2. та їх неповнолітні діти Квартиронаймач ОСОБА_3 в квартирі не зареєстрована, виписана з квартири 10.01.2001 року. (а.с.5).

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. розірвано за рішенням суду від 23 вересня 2002 року (а.с.7).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 - позивач за первісним позовом не проживає в спірній квартирі з листопада-грудня 2005 року, що частково стверджується ним самим та показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також показами неповнолітніх свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, актом ЖЕК № 1 від 15.06.2006 року (а.с. 11).

Із показів неповнолітніх свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вбачається, що позивач за первісним позовом, який є їхнім батьком залишив сім'ю та проживає в іншій сім'ї, особисті речі забрав добровільно. Стосунки між ними та батьком неприязні із-за поведінки батька, який б'є та принижує їх та їхню матір, категорично заперечують проти проживання батька в квартирі, але ніяких перешкод ні вони ні мати у користуванні квартирою не чинять, замок у квартирі був дійсно поміняний, але після того як батько зламав дверну ручку, нові ключі від квартири батько не просив.

Факт того, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в нетверезому стані зламав дверну ручку в спірній квартирі стверджується показами свідка ОСОБА_10

Таким чином суд приходить до висновку, що причиною непроживання позивача за первісним позовом в спірній квартирі, є його особисте небажання продовжувати сімейні відносини з відповідачкою, проживання з іншою сім'єю, створення на цьому грунті конфліктної ситуації з дітьми та колишньою дружиною.

Відповідно до ч.З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч вимогам зазначеної норми позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які б стверджували обставини справи щодо створення відповідачкою умов, які перешкоджають позивачу користуватися житлом, в якому він зареєстрований.

З довідки Світловодського комунального міжміського бюро технічної інвентаризації вбачається, що позивач за основним позовом ОСОБА_1 мав у особистій приватній власності квартиру АДРЕСА_2, яку 04.04.2003 року подарував ОСОБА_11

Таким чином, суд вважає, що позивач за основним позовом добровільно позбавив себе житла, яке перебувало в його особистій приватній власності. Доказів того, що дана квартира була продана, а кошти витрачені на потреби сім'ї позивач за первісним позовом суду не надав.

Згідно плану (а.с.6) квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, дві з яких зв'язані спільним входом площею 13.4 кв.м. та 15 кв.м., а одна ізольована площею 10,1 кв.м. та приміщень кухні площею 6,7 кв.м., коридору площею 8,3 кв.м., туалету площею 1,5 кв.м. ванної кімнати площею 3,1 кв.м. та має житлової площі 38,5 кв.м.

Згідно ч.1.ст. 104 ЖК України, член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст.63 того ж кодексу.

Відповідно до вимог ст. 63 ЖК України, не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі, частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення.

Згідно довідки(а.с.107) розмір жилої площі, який враховується при наданні жилих приміщень в Кіровоградській області складає 7,8 кв.м.. що передбачено п.З Постанови виконкому обласної Ради народних депутатів та президією обласної ради профспілок від 29 грудня 1984 року № 626.

В судовому засіданні встановлено, що в квартирі жилою площею 38,5 кв.м., яка складається з двох кімнат, які зв'язані між собою спільним входом та однієї ізольованої кімнати зареєстровано 4 особи, на кожну з яких припадає по 9,6.кв.м.

Суд вважає, що при зміні договору найму жилого приміщення, за варіантом, який пропонує позивач за основним позовом, умови, передбачені ст.ст. 63, 104 ЖК України не будуть дотримані, оскільки неможливо виділити позивачеві окрему кімнату не порушуючи при цьому житлових прав інших мешканців квартири. В такому випадку відбудеться зменшення розміру жилої площі, який припадає на одного мешканця, і крім цього самостійним предметом договору найму стануть кімнати, які зв'язані між собою спільним входом, що не допускається законом і необгрунтовано порушить законні житлові права відповідача та неповнолітніх дітей.

Як вже зазначалось, що судом встановлено факт непроживання позивача ОСОБА_1 позовом в спірній квартирі з листопада-грудня 2005 року тобто понад шість місяців.

Відповідно до частини 1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або його членів сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Даний строк може бути продовженим наймодавцем, а в разі спору судом, якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин.

Виходячи з обставин, встановлених в судовому засіданні, суд приходить до переконання, що причину по якій позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не проживає за місцем реєстрації не можна визнати поважною.

Стаття 72 ЖК України передбачає, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.

Оскільки, судом не встановлені обставини, що зумовлюють продовження строку збереження жилого приміщення за позивачем ОСОБА_1, то суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10. 11, 209, 212, 214-215, ЦПК України ст.ст.63, 71, 72. 104 ЖК України,-

В И РІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, вселення та укладення окремого договору найму жилого приміщення залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити - визнати ОСОБА_1, таким, що втратив право користування жилим приміщення, а саме квартирою АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копій до апеляційної інстанції.