ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 310
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.08.2006 | Справа №2-10/11170-2006А |
Запозовом – Товариства з обмеженою відповідальністю “Содружество”, Нижньогірський район (97114, Нижньогірський район, с. Зоркино, вул. Кримська, 36).
До відповідача – Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі, смт. Нижньогірський ( 97100, смт. Нижньогірський, вул. Шкільна, 16).
Про скасування податкових повідомлень-рішень.
Суддя С.Я. Тітков
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача – Никищенко С.М. – директор, протокол № 1 від 01.04.2004 р. (паспорт серії ЄЄ 248729 виданий Нижньогірським ГУ МВС України в Криму 01.03.2000 р.); Марченко М.Г. – представник за дов., дов. пост. від 26.05.2006 р.; Власенко Ю.П. – представник за дов. пост. від 18.07.2006 р.
Від відповідача – Грязнова Г.М. – завідуючий сектором, дов. пост. № 45/8/10-0 від 25.04.2006 р.
За участю представника Республіканського комітету АРК з охорони навколишньої природної середовищі – Кибовська Т.С. – головний спец. відділу екол. контролю за промисловими, битовими відходами, дов. пост. від 31.07.2006 р.
Суть спору:
Розглядається позов про скасування чотирьох податкових повідомлень-рішень ДПІ в Нижньогірському районі:
- № 0000332301/1 від 15.05.2006 р.;
- № 0000221700/1 від 15.05.2006 р. у частині донарахування податку з доходу фізичних осіб у сумі 3 844, 54 грн.;
- № 0000231700/1 від 15.05.2006 р., а також рішення Джанкойської об’єднаної податкової державної інспекції № 0000352301/0 від 13.04.2006 р. (форма “С”) по сплаті штрафних санкцій у сумі 12 790, 00 грн.
Представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та у відзиві на нього.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до акту № 211/23-01/32614774 від 06.04.2006 р. Джанкойською об’єднаною державною податковою інспекцією проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового і валютного законодавства ТОВ “Содружество”.
По результатам перевірки 15.05.2006 р. ДПІ в Нижньогірському районі, яка є правонаступником Джанкойської ОДПІ, прийняті оспаріваємі позивачем податкові повідомлення-рішення, а Джанкойською ОДПІ 13.04.2006 р. – рішення № 0000352301/0.
1. Оскаржуючи податкове повідомлення-рішення № 0000332301/1 від 15.05.2006 року, яким ДПІ донарахований збір за забруднення навколишньої природної середовищі у сумі 543, 45 грн., позивач затверджує, що висновок перевіряючих про необхідність отримання лімітів на розміщення гною на його території є помилковим.
При цьому він посилається на те, що гной є цінним органічним добривом і не відноситься до категорії відходів. Відповідно до листа № 2862/22/2-5 від 14.04.2005 р. Міністерства охорони навколишньої природної середовищі України роз’яснено, що воно не видає лімітів на розміщення гною.
У листах від 14.04.2005 р. № 2862/22/2-5 і від 15.04.2005 р. № 3194/9/15-3216 ДПА України приходить до висновку про те, що при відсутності лімітів на розміщення гною, збір за розміщення відходів не сплачується.
Заперечуючи про доводів позивача ДПІ в Нижньогірському районі посилається на те, що гной відноситься до категорії відходів у відповідності із Законом України “Про відходи”, Державним класифікатором відходів ДК 005-96. Відповідно до листа Заступника Міністра охорони навколишньої природної середовищі України Яворської Е. Від 12.10.2005 р. № 9726/17-5 вимоги законодавства про відходи повною мірою розповсюджується на підприємства тваринництво и птахівництва.
Позов в цій частині не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Те, що обставини того, що гной є відходом тваринництва загальновідомо і не має потребу у доказуванні.
Гной, що не пройшов технологічного циклу, у результаті якого він становиться органічним добривом, є при визначених умовах джерелом забруднення навколишньої природної середовищі.
Як встановлено у ході розгляду справи, гной у господарстві зберігається у необладнаних траншеях, що не мають бетонного покриття.
При таких умовах зберігання проходить проникнення забруднених речовин в грунт.
Отже, має місце порушення законодавства про охорону навколишньої природної середовищі, що підтвердив бравший участь у справі головний спеціаліст відділу екологічного контролю за промисловістю та битовими відходами Республіканського комітету з охорони навколишньої природної середовищі АР Крим Кибовська Т.С.
Тому господарство повинно було отримати ліміти на розміщення відходів тваринництва (гною), але не зробило цього.
Встановив у ході перевірки вказані факти, працівниками державної податкової інспекції обґрунтовано застосовані до господарства відповідні фінансові санкції.
Листи і роз’яснення посадових осіб Міністерства охорони навколишньої природної середовищі України і ДПА України, що опубліковані у періодичних виданнях і на які посилаються сторони, не мають нормативно-правового характеру і не можуть бути прийняті до уваги.
2.1 Податковим повідомлення-рішенням № 0000221700/1 від 15.05.2006 р. господарству донараховано 6 518, 82 грн., у тому числі податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 953, 12 грн. Це пов’язано з тим, що зокрема при виплаті доходу у не грошовій формі господарством не був врахований коєффіцєнт (1,15). Не оспорюючи цього факту позивач затверджує, що у ДПІ не було підстав для застосування п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 р. оскільки розрахунки з фізичними особами проводилися у негрошовій формі і податок повинний був сплачуватися не в порядку предоплати, а протягом банківського дня, наступним за днем такої виплати (п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”).
Відповідач доводи позивача в цій частині по суті не оспорив, пославшись тільки на те, що коєффіцієнт при нарахуванні доходів в негрошовій формі не застосувався, а господарством допущені інші порушення чинного податкового законодавства.
Проте, оскільки розрахунки з фізичним особами дійсно здійснювалися у не грошовій формі, затвердження позивача про те, що в даному випадку п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 р. застосуванню не підлягає, слідує визнати обґрунтованим так як вказана норма закону передбачає штраф в подвійному розмірі від суми зобов’язань по сплаті податку при продажу товару або здійснення грошових виплат при умові, що попереднє утримання від сплати податку є обов’язковим.
На розрахунки у не грошовій фірмі дана норма закону не розповсюджується.
Отже, штраф у сумі 1 906, 24 грн. нарахований позивачу необґрунтовано. В цій частині рішення-повідомлення № 0000221700/1 від 15.05.2006 р. підлягає скасуванню.
2.2 Оспорюючи правомірність нарахованого податку у сумі 646, 1 грн., не утриманого господарством при розрахунку з підприємцем Сокирко В.М., якому по акту виконаних робіт від 26.01.2005 р. отриманий доход у сумі 4 970, 00 грн., позивач затверджує, що на підставі п. 9.12 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” доходи підприємця у джерелі їх виплати податком не облагаються.
Відповідач, посилаючись на цю ж норму Закону затверджує, що вона відноситься тільки до громадян-підприємців, що сплачують ринковий збір. Тому недоїмка з доходу, отриманого підприємцем Сокирко В.М. , нарахована правильно.
Затвердження відповідача помилкове.
Пункт 9.12 ст. 9 Закону України № 889-IV від 22.05.1993 р. , регулює оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір.
Союз “або” російською мовою переводиться як союз “или”.
Таким чином, ця норма закону регулює оподаткування доходів як фізичних осіб – підприємців, так і фізичних осіб, що сплачують ринковий збір.
Помилково і затвердження позивача.
Пункт 9.12 містить всього 3 підпункту.
Підпункт 9.12.1 носить відсилочний характер на спеціальне законодавство, яке повинно регулювати оподаткування доходів, отриманих особами, вказаними у п. 9.12, тобто підприємцями і платниками ринкового збору.
Спеціальне законодавство не прийнято.
Підпункт 9.12.2 регулює питання про оподаткування інших доходів вказаних осіб, отриманих вне їх підприємницької і вне ринкової діяльності.
Також доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Пункт 9.12.3 регулює питання про те, в яких випадках громадяни-підприємці та громадяни, що сплачують ринкових збір, вважаються податковими агентами.
Редакція пункту 9.12 ст. 9 не змінювалася з дня прийняття Закону.
Таким чином, пункт 9.12 ст. 9 Закону № 889-IV від 22.05.1993 р. не містить положення про те, що доходи підприємця у джерелі їх виплати податком не облагаються і посилання на нього позивачем в обґрунтування своїх вимог є помилковим.
Підпунктом 22.10 ст. 20 Закону України № 889-IV від 22.05.1993 р. передбачено, що Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 “Про прибутковий податок з громадян” втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від занять підприємницької діяльності, який застосовується з урахуванням положень п. 9.12. ст. 9 Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 14 Декрету прибутковий податок обчислюється підприємствами, установами, організаціями при виплаті ними протягом року доходів громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність, про що не пізніше 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян.
Перерахування утриманих сум податку підприємства, установи і організації здійснюється в порядку, передбаченому ст. 10 Декрету, тобто щомісячно (ст. 10 Декрету).
Відповідно до абзацу 3 п.п. 14.1.1 п. 14.1 ст. 14 Інструкції про прибутковий податок з громадян від 21.04.1992 р. з метою усунення фактів подвійного оподаткування за місцем виплати доходів не утримується податок з громадян, які є суб’єктами підприємницької діяльності і які підтвердили це оригіналом свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, а також підтвердили платіжним повідомленням сплату авансових платежів прибуткового податку.
Оскільки позивач не представив платіжне повідомлення про сплату СПД Сокирко В.М. авансових платежів прибуткового податку, нарахований йому по акту від 26.01.2005 р. доход підлягає оподаткуванню по загальним правилам.
Виходячи з викладеного слідує визнати, що ТОВ “Содружество” зобов’язано було при нарахуванні доходу СПД Сокирко В.М. утримати відповідний податок, проінформувати про це податковий орган і по закінченню місяця перерахувати податок до бюджету.
Так як позивач не зробив цього, донарахування ДПІ в Нижньогірському районі податку з доходів фізичних осіб у сумі 646, 10 грн. і штрафних санкцій у сумі 1 292, 20 грн. слідує визнати правильним.
3. Відповідно до повідомлення-рішення від 15.05.2006 р. № 0000231700/1 на підставі акту № 211/23-01 від 06.04.2006 р., яким встановлено порушення граничного строку сплата узгодженого податкового зобов’язання з податку доходів фізичних осіб у сумі 5 203, 94 грн. на 240 каледарних днів ТОВ “Содружество” нарахований штраф у сумі 2 601, 97 грн. (50 % від суми узгодженого податкового зобов’язання).
Оспорюючи правомірність нарахування штрафу платник податків заперечує сам факт узгодження вказаного у повідомленні-рішення податкового зобов’язання.
Як вбачається з відзиву на позов, борг по сплаті податку з доходів фізичних осіб у ТОВ “Содружество” виник у результаті розподілу сум податкового боргу між ним і СК “Содружество” згідно рішення № 27/24-0 від 25.06.2004 р.
Оскільки переніс податкового боргу з особового рахунку СК “Содружество” на особовий рахунок ТОВ “Содружество” був здійснений за узгодженням останнього, податкова інспекція вважає, що сума податкового боргу була узгоджена та сплачена ТОВ “Содружество” несвоєчасно.
Відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-III податкове зобов’язання вважається узгодженим в тому випадку, якщо платник податків самостійно визначив його у податковій декларації; при отриманні платником податків податкового повідомлення, якщо його податкове зобов’язання нарахована контролюючим органом; якщо закінчена процедура адміністративного оскарження; при наявності судового рішення.
Передача податкового боргу від одного платника податків другому не є тою подією, з наступом якої Закон пов’язує узгодження податкового боргу.
Крім того, п. 7.5 ст. 7 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 р. забороняється будь-яка уступка податкового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Не представлено таке право в податковим органам.
Оскільки податковий борг по сплаті податку з доходів фізичних осіб у сумі 5 203, 94 грн. не є узгодженим, переданий СК “Содружество” до ТОВ “Сдружество” незаконно, податкове повідомлення-рішення від 15.05.2006 р. № 0000231700/1 підлягає скасуванню.
4. Рішенням № 0000352301/0 від 13.04.2006 р. на підставі акту перевірки № 211/23-01 від 06.04.2006 р. за порушення ст. 3, пунктів 2 і 5 ст. 9, п. 1 ст. 10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг” до ТОВ “Содружество” застосовані штрафні санкції на суму 12 790, 00 грн.
Не оспорюючи по суті фактів, викладених в акті перевірки, позивач просить скасувати вказане рішення у зв’язку з порушенням ДПІ В Нижньогірському районі строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 ГК України.
Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач посилається на те, що порушення порядку розрахунків у сфері торгівлі, вказані в акті перевірки, дійсно мали місце.
Як вбачається з матеріалів справи у 2004 р. працівник ТОВ “Содружество” Магдич Т.Л. здійснювала продаж товарів на ярмарке без використання КУРО і РК. Факт торгівлі підтверджується 8 приходними ордерами, оформленими у жовтні-листопаді 2004 р. (№ № 228-а, 230 від 22.11.2004 р., 234 від 29.11.2004 р., 188, 189 від 18.10.2004 р., 195 від 25.10.2004 р., 226 від 15.11.2004 р.).
Накладна ж № 325 від листопаду 2005 р., на яку посилається відповідач, сама по собі не може служить доказом того, що вказаний в неї товар реалізувався з якими б то ні було порушеннями і повинна бути виключена з числу доказів у справі.
Крім того, через касу господарства по приходним ордерам № 34 від 07.02.2005 р. і № 28 від 28.02.2005 р. були реалізовані товаро-матеріальні цінності не власного виробництва.
За допущені порушення 13.04.2006 р. до ТОВ “Содружество” застосовані штрафні санкції у розмірі 340, 00 грн. і 12 450, 00 грн. відповідно.
Статтею 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф – це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання у відповідний бюджет при порушенні ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Отже, штрафні санкції, що застосовані ТОВ “Содружество” за порушення правило торгівлі, відносяться до адміністративно - господарським санкціям.
Відповідно до ст. 250 ГК України вони не можуть бути застосовані пізніше, чим через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг” яких-небудь оговорок по цьому поводу не містить.
Так як порушення правил торгівлі мали місце у жовтні-листопаді 2004 р. і у лютому 2005 р., а рішення № 0000352301/0 про застосування штрафних санкцій прийнято 13.04.2006 р., тобто пізніше чим через один рік, то слідує визнати, що воно прийнято з порушенням чинного законодавства в підлягає скасуванню.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Судові витрати відносяться на сторони пропорційно задоволених вимог.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 160 КАСУ рішення оформлено 23.08.2006 р.
У зв’язку з викладеним, керуючись ст. ст. 94, 161, 162, 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Нижньогірському районі:
- податкове повідомлення-рішення № 0000221700/1 від 15.05.2006 р. у частині застосування штрафних санкцій на суму 1 906, 24 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0000231700/1 від 15.05.2006 р. про сплату штрафу у сумі 2 601, 97 грн.;
- рішення № 0000352301/0 від 13.04.2006 р. про застосування штрафних санкцій у сумі 12 790, 00 грн.;
3. В інший частині позові – відмовити.
4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі, смт. Нижньогірський (97100, смт. Нижньогірський, вул. Шкільна, 16, відомостей про розрахункові розрахунки у матеріалах справи нема) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Содружество”, Нижньогірський район (97114, Нижньогірський район, с. Зоркино, вул. Кримська, 36, відомостей про розрахункові розрахунки у матеріалах справи нема) державне мито у розмірі 1, 70 грн.
Видати наказ після набрання постанови господарського суду АР Крим законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Тітков С.Я