Справа №  1-179/11

Провадження №11/0390/246/11 Головуючий у 1 інстанції:Барчук В.М.

Категорія:ст.121 ч.2 КК України Доповідач: Матвієнко Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 квітня 2011 року           місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Матвієнко Н.В. Н В

суддів -  Лозовський А.О., Опейда В.О.       

 з участю прокурора   Смолюка Б.С.

 засудженого  ОСОБА_2

 потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку  справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 14 лютого 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Львова,  житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, відповідно до ст.89 КК України не судимий  ,  -

-          засуджений за ст. 121 ч. 2  КК України  на 8 років  позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з   10.11.2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 100000 грн. моральної шкоди та 10896 грн. матеріальної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 19 листопада 2010 року зранку, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_2, нехтуючи загальними правилами спілкування та нормами моралі, в ході сварки  умисно протиправно наніс чисельні удари по голові потерпілої ОСОБА_1, заподіявши останній тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку із крововиливами під його оболонку,  які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, і які стали безпосередньою причиною смерті потерпілої ОСОБА_1  

В апеляції засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що він судом засуджений необґрунтовано. Злочину він не вчиняв. Дана справа розслідувана і розглянута однобічно. Не звернуто увагу на зміну показань свідком ОСОБА_4 На його думку, саме даний свідок міг бути причетним до злочину, тому що він залишався наодинці з потерпілою, яка була на той момент живою. Вважає, що є підстави застосувати до нього ст.75 КК України. Просить  встановити істину у справі.

В доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_2 не згідний з вирішенням цивільного позову і просить переглянути справу і в частині цивільного позову.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, доповів суть апеляції, засудженого ОСОБА_2, який підтримував апеляцію з доповненням і просив вирок суду скасувати, прокурора, який частково підтримав апеляцію і просив вирок суду скасувати із-за неповноти судового розгляду і порушенні норм КПК при постановленні вироку, потерпілого ОСОБА_3, який заперечував апеляцію засудженого, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляція підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 323 КПК України  вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

          Згідно зі ст.334 КПК України,  у мотивувальній  частині вироку повинні міститися формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом доведеним з обов’язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення, форми вини і мотивів злочину, наводяться докази на яких ґрунтується висновок суду та мотиви, з яких суд бере  до уваги одні докази і відкидає інші.

          Відповідно до п.п.16-18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 "Про виконання  судами України законодавства  і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду  кримінальних справ і постановлення вироку" ( зі змінами внесеними постановами від 4.06.1993 р. №3, 3.12.1997 р.№12, 30.05.2008 р.№ 6),  суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних й інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, а прийняття одних та відхилення інших доказів судом повинно бути вмотивовано. Мотивування висновків щодо кваліфікації повинно полягати у співставленні ознак встановленого судом  злочинного діяння та ознак злочину, передбаченого статтею та частиною кримінальним законом, і в формулюванні висновку про їх відповідність. Висновки суду, викладені у вироку, які містять істотні суперечності,  недопустимі.                                                

          При розгляді справи суд не дотримався наведених вимог закону, допустив неповноту судового слідства та допустив істотні суперечності у висновках, викладених у вироку.  

Так, визнавши ОСОБА_2 винуватим в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, в сформульованому у вироку обвинуваченні,   суд не вказав мотиву вчинення засудженим злочину, хоча встановлення мотиву є необхідним для відмежування даного злочину від інших. Крім того, суд, вирішуючи питання про кваліфікацію дій ОСОБА_2, прийшов до висновку, що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України, хоча даний висновок суперечить ознакам злочину, які при цьому були наведені судом у зазначеному вироку.  

Крім того, суд допустив суттєву неповноту судового слідства. Як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину не визнав, змінив свої показання, які давав на досудовому слідстві, висунув   версію про побиття потерпілої ОСОБА_1 іншими особами, проте суд не перевірив ретельно всіх його показань, не з’ясував причину їх зміни, не дав їм належної оцінки в сукупності з іншими доказами і не спростував їх. Свідок ОСОБА_4, єдиний очевидець події, судом допитаний поверхово. З його показань в судовому засіданні не зрозуміло, коли ОСОБА_2 бив потерпілу, скільки ударів і куди наносив, а показання даного свідка, зазначені у вироку, не відповідають його показанням, які він давав в судовому засіданні і які  зазначені в протоколі.

Отже, оскільки суд першої інстанції допустив суперечності при постановленні вироку, не з’ясував належним чином мотиву вчинення ОСОБА_2 злочину, а зазначене в обвинуваченні "нехтування загальними правилами спілкування та нормами моралі" при вчиненні ним злочину викликає сумніви в правильності кваліфікації дій засудженого, допустив неповноту судового слідства, не з’ясувавши обставини зміни підсудним показань, не перевіривши належним чином його показання і не навівши у вироку доказів їх спростування,  колегія суддів вважає, що справа судом першої інстанції розглянута однобічно і неповно з допущенням істотних порушень  вимог кримінально – процесуального закону,  а тому вирок щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Крім того, у резолютивній частині вироку невірно зазначена дата затримання ОСОБА_2 10.11.2011 року замість 10.11.2010 року.

           При новому розгляді справи слід усунути порушення, зазначені у мотивувальній частині ухвали, всебічно, повно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, дати належну оцінку дослідженим доказам у справі та прийняти законне, мотивоване і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

          Апеляцію  засудженого  ОСОБА_2 задовольнити частково.   

    Вирок  Луцького міськрайонного суду від 14 лютого 2011 року щодо  ОСОБА_2 скасувати, а справу направити  на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

        Запобіжний захід  ОСОБА_2 залишити попередній – тримання під вартою.

Головуючий                     

Судді