Справа №2-143 2007 p.
РІШЕННЯ Іменем України
„25" травня 2007 року м.Жашків
Жашківський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого суддя - Шимчик Р.В.,
при секретареві - Середюк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жашків цивільну справу за
позовною заявою ОСОБА_1 до ВАТ „Тікич" про стягнення
матеріальних збитків,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ „Тікич" про стягнення матеріальних збитків.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ухвалою Арбітражного суду Черкаської області від 10 лютого 2000 року ВАТ „Тікич" с.Червоний Кут Жашківського району Черкаської області визнано банкрутом та розпочато роботу ліквідаційної комісії. ОСОБА_1 наказом №5 від 22 липня 2002 року був призначений на посаду охоронником ВАТ „Тікич" з посадовим окладом 300 грн. Наказом №6 від 06 серпня 2002 року його призначено старшим зміни охорони з посадовим окладедом 320 грн.
За час роботи керівництвом ВАТ „Тікич" проведено з ним розрахунок по заробітній платі включно по 01 липня 2004 року.
З 01 липня 2004 року він трудовими обов'язками не займався, так як колишній арбітражний керуючий відсторонив його від роботи. Позивач неодноразово звертався до останнього з проханням надати йому роботу або звільнити з займаної посади в зв'язку з тим, що йому необхідно заробляти кошти для проживання. Але робота йому не надавалася та з невідомих йому причин він не був звільнений з роботи, що позбавило позивача можливості працевлаштуватися на іншу роботу, чим ОСОБА_1. спричинено матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди.
З приходом на підприємство нового арбітражного керуючого 25 вересня 2006 року наказом 01-2006-к/14-10-08-1005/11 позивач був звільнений з займаної посади за ст..36 КЗпП України, а саме за згодою сторін, про що був зроблений відповідний запис в трудовій книзі.
При звільненні керівництвом ВАТ „Тікич" не виплачено позивачу збитки (матеріальну шкоду) у вигляді упущеної вигоди, які останній поніс з 01 липня 2004 року по день звільнення, що складає в загальній сумі 8640 грн.
При зверненні до відповідача з проханням виплатити позивачу вказану суму, останньому було в цьому відмовлено.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ВАТ „Тікич" на його користь матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди в сумі 8640 грн (27 * 320 грн).
Позивач та представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити, крім того позивач пояснив, що він виконував фактичну роботу на ВАТ „Тікич" до 01 липня 2004 року, за що йому було виплачено заробітну плату. Після цього він не виконував роботи, оскільки підприємством вона йому не надавалася з незалежних йому причин. І при цьому він не міг влаштуватися на іншу
2
роботу, в зв'язку з чим йому було спричинено збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 8640 грн.
Представник відповідача позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що наказом №5 від 22 липня 2002 року на ВАТ „Тікич", яке 10 лютого 2000 року постановою Арбітражного суду Черкаської області визнано банкрутом, прийнято на період ліквідаційної процедури ОСОБА_1 охоронником. Наказом №6 від 06 серпня 2002 року старшим зміни призначено ОСОБА_1 з окладом 320 грн з 07 серпня 2002 року.
Наказом №01-2006-К/14-10-08-1005/11 від 25 вересня 2006 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади охоронника ВАТ „Тікич" на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін.
У відповідності до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
У відповідності до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач визнав в судовому засіданні, що жодної роботи після 01 липня 2004 року на ВАТ „Тікич" не виконував і в той же час ним не надано суду доказів того, що він звертався до керуючих органів ВАТ „Тікич" з проханням звільнити його з роботи після 01 липня 2004 року.
Допитаний в якості свідка у справі ОСОБА_2 показав, що після призначення його ліквідатором ВАТ „Тікич" позивач в нього жодної роботи не виконував і з проханням про звільнення не звертався. При цьому додав, що після призначення його ліквідатором вказаного вище підприємства, він не міг довгий час потрапити на територію ВАТ, оскільки йому перешкоджала в тому охорона.
Таким чином, позивачем не доведено, в чому саме полягають порушення його прав і не обґрунтовано, в чому саме полягає упущена вигода.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.15, 16, 22 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212,213-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ВАТ „Тікич" про стягнення матеріальних збитків залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області через Жашківський районий суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.