Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2974/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кляшторний В.С.
Суддя-доповідач: Коваленко А.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
суддів: Коваленко А.І.,
Денисенко Т.С.,
при секретарі: Черненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
В позові, уточненому в ході судового розгляду, зазначав, що з 30.04.1993 року перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4. Фактично сімейні відносини між ними були припинені в листопаді 2007 року, а шлюб було розірвано 28.02.2009 року, що підтверджується рішенням суду про розірвання шлюбу.
В період перебування у шлюбі відповідачка ОСОБА_4 відкрила депозитний рахунок в Запорізькій обласній філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоц-банк»№ 315-288, на який сторони відкладали грошові кошти. Перший внесок за договором був в розмірі 200 євро, що на дату складання позову становив 2230 грн.
Після розірвання шлюбу, відповідачка ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя, однак вимоги щодо поділу депозитного вкладу в «Укрсоцбанку»сто ронами по цій справі не ставились. Відповідачка пообіцяла позивачу добровільно надати 50 % зазначеного банків ського вкладу, однак до цього часу кошти не повернула.
Вважає, що зазначений банківський вклад є спільною сумісною власністю по дружжя, тому просив суд визнати за ним право власності на 1\2 частину банківського вкладу згідно договору № 315-288 (вклад «Ощадний»), що містився станом на 19.11.2007 року на депозитному рахунку № НОМЕР_1 в Запорізькій обласній філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»та 1\2 частину відсотків за цим вкладом, та стягнути з ОСОБА_4 на його користь Ѕ частину його в розмірі 250 євро, що на дату складання позову становило 2787 грн. та Ѕ частину відсотків у розмірі 7,87 євро, що на дату складання позову становить 87 грн. 75 коп. та стягнути з відповідачки на його користь понесені судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2011 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта та заперечення відповідачки, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд виходив з того, що відповідачка ще до офіційного розірвання шлюбу витратила кошти з депозитного рахунку на утримання дитини, оскільки позивач не надавав їй ніякої матеріальної допомоги.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.
Судом встановлено, що з 30.04.1993 року позивач ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 Сімейні відносини між ними були припинені в листопаді 2007 року, а шлюб було розірвано 28.02.2009 року.
В період перебування у шлюбі відповідачка ОСОБА_4 відкрила депозитний рахунок в Запорізькій обласній філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоц-банк»№ 315-288, на який сторони відкладали грошові кошти, що не заперечується відповідачкою. Станом на 09 листопада 2007 року згідно виписки банку на депозитному рахунку значить сума 500 євро.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтями 69 –71 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Зважаючи на викладене, рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Доводи відповідачки про те, що зазначені кошти з депозитного рахунку вона витратила на утримання дитини, оскільки позивач не надавав їй ніякої матеріальної допомоги не можуть бути прийняті судом. Із матеріалів справи вбачається, що за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2009 року з ОСОБА_3 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони в судовому засіданні апеляційного суду пояснили, що на тепер у Шевченківському районному суді м. Запоріжжя слухається цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої доньки. Тобто, відповідачка уже скористалася своїм правом на стягнення з позивача коштів на утримання неповнолітньої доньки.
До того ж відповідачка не заперечувала того, що позивач надавав матеріальну допомогу на утримання дитини в розмірі 500грн., але вважає, що цього було не достатньо.
Доводи відповідачки про те, що позивач пропустив строк позовної давності безпідставні, оскільки відповідно до ч.2 ст. 72 СК України позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2010 року за позовом ОСОБА_4 проведено поділ їх сумісного майна, але зазначений депозитний вклад не був внесений до списку сумісного майна, тому його права були порушені на день ухвалення цього рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2011 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
«Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину банківського вкладу згідно договору № 315-288 (вклад «Ощадний»), що містився станом на 19.11.2007 року на депозитному рахунку № НОМЕР_1 в Запорізькій обласній філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»та 1\2 частину відсотків за цим вкладом, та стягнути з ОСОБА_4 на його користь Ѕ частину цього депозитного вкладу в розмірі 250 євро, що на дату складання позову становило 2787 грн. та Ѕ частину відсотків за цим вкладом у розмірі 7,87 євро, що на дату складання позову становить 87 грн. 75 коп. та понесені судові витрати, а саме: судовий збір у сумі 51 грн. та витрати на ІТЗ у сумі 120 грн.»
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: