Судове рішення #15523009

       

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


22ц-15057/10                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О.А.


                                                               Доповідач  -   Варенко О.П.

Р І Ш Е Н Н Я

                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011 року      Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Варенко О.П.

                              суддів               -  Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,

                              при секретарі   -  Коляді О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою  ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 листопада 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до  ОСОБА_2, треті особи: Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житло, -

В С Т А Н О В И Л А:

 У вересні 2010 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2, посилаючись на те, що він 12 липня 2008 року уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, сторонами договору були виконані всі необхідні умови цієї угоди, але нотаріально посвідчити цей договір не встигли через інші суди стосовно цього ж житла, а потім ОСОБА_4 помер. Позивач просив визнати договір купівлі-продажу спірної квартири дійсним, визнати за ним право власності на це житло.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 листопада 2010 року позов задоволено.   

Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 12 липня 2008 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила його скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, позивача, представника відповідача ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що 12 липня 2008 року між ОСОБА_4 та позивачем було укладено письмовий договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, на виконання умов якого позивач передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 250000 тис. грн., однак на порушення умов зазначеного договору ОСОБА_4 ухилявся від його нотаріального посвідчення, а 03 жовтня 2009 року помер, тому такий договір слід визнати дійсним з підстав, передбачених ст.ст.203, 205, 207, 208, 209, 210, 316, 319, 391, 640 ЦК України.  

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.  

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.   

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.   

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.     

Згідно з роз’ясненнями, викладеними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.   

Суд першої інстанції, в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не врахував, що договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладений 12 липня 2008 року між ОСОБА_4 та позивачем, підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, а оскільки такі вимоги сторонами договору дотримані не були, зазначений договір є неукладеним і не створює прав та обов’язків для сторін.  

За таких обставин колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є незаконним, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити.

          Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 листопада 2010 року  скасувати та ухвалити нове рішення.

          Відмовити  ОСОБА_3 в задоволенні його позовних вимог до  ОСОБА_2, треті особи: Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житло.

            Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

             Головуючий:

             Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація