Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-4446/11                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Дячков С.В.

                                                              Доповідач  -  Варенко О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 лютого 2011 року колегія  суддів судової палати у цивільних справах апеляційного  суду Дніпропетровської області  в складі:

головуючого  – Варенко О.П.,

суддів –Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,

при секретарі   -  Коляді О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області  від 22 грудня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4,   про визнання договору дарування частково недійсним та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2006 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, змінивши підстави позову в лютому 2010 року, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_5, яка заповідала їй частину жилого АДРЕСА_1. Проте, державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_5, оскільки будинок належить, згідно договору дарування, відповідачу. Просила: визнати частково недійсним договір дарування жилого АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4  23 листопада 2004 року, оскільки ОСОБА_5 під час написання заяви про згоду на відчуження будинку не усвідомлювала значення своїх дій; визнати за нею право власності на Ѕ частину АДРЕСА_1, згідно заповіту, посвідченому приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу ОСОБА_7 від 23 травня 2000 року, реєстровий № 861.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області  від 22 грудня 2010 року позов задоволено частково, визнано частково недійсним договір дарування АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 23.11.2004 p., реєстровий № 4218, в частині дарування 1/2 частини домоволодіння, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5. В задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення та припинення провадження у справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін  з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно заповіту, посвідченому приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 23 травня 2000 року, ОСОБА_5 заповідала належну їй частину жилого АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (а.с.7).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).

Відповідно до договору дарування від 23 листопада 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 4218, ОСОБА_6 подарував ОСОБА_2 житловий АДРЕСА_1. Згідно заяви від 19 листопада 2004 року, підписаної ОСОБА_8, ОСОБА_5 дала згоду своєму чоловікові ОСОБА_6 на дарування ОСОБА_2 належного їм на праві спільної сумісної власності АДРЕСА_1 (а.с.21,22).

Згідно акту № 15 амбулаторної (посмертної) судово-психіатричної експертизи від 22 травня 2007 року, ОСОБА_5 в період подачі заяви про згоду на дарування житлового будинку (19.11.2004 р.) страждала хронічним стійким психічним розладом в формі органічного ураження головного мозку складного ґенезу (церебросклероз, гіпертонічна хвороба, діабетична ангіопатія) з вираженими когнітивними розладами. В цей період часу вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.52- 54).

Вирішуючи даний спір в оскаржуваній частині, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував  права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, керуючись ст. 225 ЦК України, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями  учасників процесу.

Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача про задовільний стан здоров’я померлої ОСОБА_5 на час надання згоди своєму чоловікові ОСОБА_6 на дарування ОСОБА_2 належного їм на праві власності АДРЕСА_1 спростовуються зазначеним вище висновком амбулаторної (посмертної) судово-психіатричної експертизи від 22 травня 2007 року.

Як пояснила в судовому засіданні апеляційної інстанції  відповідач,  висновок амбулаторної (посмертної) судово-психіатричної експертизи від 22 травня 2007 року нею не був оспорений, клопотання про призначення додаткової чи повторної судово-психіатричної експертизи не заявлялось ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області  від 22 грудня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий

          Судді