Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-4541/11                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Кухар Д.О.

                                                              Доповідач  -  Варенко О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 березня 2011 року      Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Варенко О.П.,

                              суддів                -  Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,

                              при секретарі   -  Коляда О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області  від 02 грудня 2010  року у справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2010 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача, який уточнила в ході слухання справи, посилаючись на те, що під час шлюбу з відповідачем разом добудували жилий двоповерховий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в якому проживають до даного часу. Ще до розірвання шлюбу відповідач припинив сплату комунальних послуг з надання електроенергії, водопостачання та постачання газу. З січня 2003 року до даного часу вона самостійно, за рахунок власних коштів, систематич но сплачує вказані послуги. Відповідач категорично відмовляється від сплати комунальних послуг. Вперше звернулась до суду із позовом про стягнення з відповідача на її користь витрат по сплаті комунальних послуг та ремонтних робіт у 2004 році у своєму зустрічному позові. Дана справа розглядалась судом до 16 лютого 2010 року. 15 грудня 2008 року суддя Черкова Н.Т. винесла ухвалу про повернення уточнень позивача. До 2009 року суд розглядав її позовні вимоги. Після повернення позову в частині стягнення з відповідача витрат з оплати комунальних послуг та ремонтних робіт у 2008 році та виключення позовних вимог в цій частині 13 травня 2009 року пройшло менше ніж 1 рік і вона знову звернулась до суду з позовом про повернення безпідставно набутого майна. Вважає, що встановлений законом трирічний строк для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача на її користь безпідставно набутого майна у вигляді спожитої електроенергії, природного газу та питної води за період з 2003 року до 2010 року нею пропущений з поважних причин,  пов'язаних з судовим розглядом справи. Просила суд поновити строк на звернення до суду із позовною заявою про стягнення безпідставно набутого майна за період з 1 січня 2003 року до 15 лютого 2007 року та стягнути з відповідача на її користь безпідставно отримане ним майно у вигляді спожитої електроенергії, природного газу, питної води, а також у вигляді сум на утримання жилого будинку за період з січня 2003 року до 17 липня 2010 року на суму 11823 грн. 39 коп.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області  від 02 грудня 2010   року позовні вимоги задоволено частково, поновлено строк на звернення до суду із позовною заявою про стягнення безпідставно набутого майна за період з 1 січня 2003 року до 15 лютого 2007 року, відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення отриманого ОСОБА_3 майна у вигляді спожитої електроенергії, природного газу та питної води, а також у вигляді   сум  на   утримання  жилого   будинку   за   період   з   1   січня 2003 року по 17 липня 2010 року на загальну суму 11823 грн.39 коп. та судових витрат, пов’язаних з розглядом справи.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції  як незаконне та необґрунтоване, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити її позовні вимоги.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

          Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони є власниками домоволодіння АДРЕСА_1, в якому зареєстровані та проживають з 1985 року, користуючись комунальними послугами, які надаються ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго», СГКП «Водоканал». Оплату цих послуг, згідно квитанцій, що маються в матеріалах справи, здійснювали як позивач, так і відповідач.

Відповідач ОСОБА_3 не отримував майно у вигляді спожитої електроенергії, природного газу та питної води, належне ОСОБА_2

Позивачем ОСОБА_2 не надані належні докази, щодо витрат на утримання жилого будинку за період з 1 січня 2003 року по 17 липня 2010 року.

Строк на звернення до суду із позовною заявою про стягнення безпідставно набутого майна за період з 1 січня 2003 року до 15 лютого 2007 року позивачем пропущений з поважних причин.

За таких обставин, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін, дав їм належну правову оцінку та, керуючись ст.ст. 177,178,276,190,901,902 ЦК України, ст.ст. 1,19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», постановив рішення про часткове задоволення позовних вимог, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями самих сторін.

          Доводи позивача в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

          Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

          Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області  від 02 грудня 2010  року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий

Судді