Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-4231/11 Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф.Ф.
Доповідач - Варенко О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Коляді О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 листопада 2010 року
у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області, посилаючись на порушення норм законодавства посадовими осами Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції при виконанні виконавчих листів Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про стягнення коштів з ОСОБА_3 на його користь. Просив суд визнати незаконними дії та бездіяльність посадових осіб виконавчої служби, скасувати постанови про призупинення виконавчого провадження від 15.10.2010 року, зобов'язати державного виконавця звернути стягнення на майно боржника, за наслідками розгляду справи постановити окрему ухвалу (а.с. 2-7).
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 листопада 2010 року ОСОБА_2 у задоволенні скарги на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області - відмовлено.
В апеляційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення та постановлення нової ухвали про задоволення його вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що з 05.07.2010 року на виконанні в Жовтневому відділі державної виконавчої служби перебувають виконавчий лист Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.07.2010 року по справі № 2-8672 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 1546464,35 грн. (ВП №20056762) та виконавчий лист Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.07.2010 року по справі №2-8672 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 1730,00 грн. (ВП №20058903) (а.с. 28-82).
03.09.2010 року старшим державним виконавцем Дубровською ТА. вищевказані виконавчі провадження були передані заступнику начальника відділу Левада В.В. (а.с. 29-30).
03.09.2010 року виконавчі провадження з виконання зазначених виконавчих листів були об'єднані в зведене виконавче провадження з присвоєнням йому в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень №21153617, про що винесено відповідні постанови (а.с. 75, 76).
20.08.2010 року, 02.09.2010 року, 11.10.2010 року, 14.10.2010 року державним виконавцем були здійсненні виходи за адресою проживання (реєстрації) боржника з метою перевірки майнового стану (а.с. 39, 43, 63, 67).
14.10.2010 року державним виконавцем, було винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_3, а саме автомобіля Мерседес Бенц CLS350, д.н. НОМЕР_1, у зв'язку з чим постановою від 15.10.2010 року виконавче провадження було зупинено (а.с. 34-37, 38).
Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилався на частину 2 статті 387 ЦПК України, однак сформулював її зміст у вигляді частини 3 статті 387 ЦПК України, що є неправильним застосуванням процесуального Закону, (абз 3 стор 2 Ухвали), не можуть бути прийняті до уваги, оскільки судом першої інстанції відповідно до його висновків викладена диспозиція ч.3 ст.387 ЦПК України, але помилково зазначена ч.2. Дана описка не може бути підставою для скасування судового рішення відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України.
Посилання апелянта на безпідставну відмову у задоволені вимоги про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця Дубровської Т.А. щодо не об'єднання виконавчих проваджень, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки пунктом 4.1.5. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5 (зі змінами та доповненнями) встановлено порядок приєднання виконавчого провадження до зведеного (об’єднання виконавчих проваджень). Так, якщо в установлений строк рішення боржником добровільно не виконано, державний виконавець за наявності іншого виконавчого провадження або зведеного виконавчого провадження щодо даного боржника виносить постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження або про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Така постанова виноситься не пізніше наступного дня після закінчення строку для добровільного виконання.
Зі змісту ст. 30 Закону України „Про виконавче провадження" вбачається, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
25.08.2010 року ОСОБА_3 отримав копії постанов про відкриття виконавчого провадження, про що власноручно розписався на своїй заяві про продовження строку для добровільного виконання судового рішення до 01.09.2010 року (а.с.65-66).
Щодо безпідставності відмови у визнанні незаконними дій ОСОБА_6 стосовно втручання в діяльність виконавця ОСОБА_7, судова колегія вважає, що дані дії виконанні відповідно до Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №38/5 від 17.05.2004 року та не суперечать його нормам.
Посилання заявника в апеляційній скарзі щодо безпідставності відмови в скасуванні постанов від 15.10.2010 року про зупинення виконавчих проваджень, що входять до складу зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в зв'язку з оголошенням розшуку майна боржника 15.10.2010 року державним виконавцем на підставі п.6 ч.І ст.35 Закону України „Про виконавче провадження" було винесено оскаржувані постанови. Виконавчі провадження зупинено до закінчення існування обставин, які стали підставою для їх зупинення.
Щодо звернення стягнення на майно, право власності на яке зареєстровано за іншою особою - ОСОБА_4, слід зазначити, що до повноважень державної виконавчої служби не входить визначення часток в спільній сумісній власності подружжя чи розподіл майна подружжя з метою звернення стягнення на таке майно. Такими повноваженнями наділений виключно суд за зверненням заінтересованих осіб.
Щодо питання про зобов'язання державного виконавця направляти інформацію про хід виконавчого провадження на електронну адресу представника стягувача, то вимоги про обов'язковість передачі документів, що підлягають направленню сторонам електронною поштою чинне законодавство не містить.
Щодо винесення окремої ухвали суду, то відповідно до ст. 211 ЦПК України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Тобто, це питання вирішується виключно за ініціативою суду, який розглядає справу.
Таким чином, вирішуючи скаргу ОСОБА_2, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями учасників процесу.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а ухвала суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст.303,307,312 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді