Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-15364/10 Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л.П.
Доповідач - Варенко О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Коляда О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту перебування на утриманні, визнання права власності у порядку спадкування за законом як непрацездатного утриманця на Ѕ частину квартири і визнання свідоцтва про право власності на квартиру частково недійсним та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: КВЖРЕП Індустріального району м. Дніпропетровська, про вселення, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом розірвання договору найму і звільнення квартири, визнання права на спадкування майна, зобов’язання сплатити комунальні платежі, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2001 року до суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_5, в якому просив встановити факт його (ОСОБА_4.) знаходження на утриманні у його брата ОСОБА_6 протягом півтора року до часу його смерті; визнати за ним, як за непрацездатним утриманцем, право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, визнати в цій частині свідоцтво про право власності на квартиру на ім'я відповідача недійсним.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після його смерті спадкоємцем є його дружина ОСОБА_2.
В квітні 2003 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про вселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом розірвання договору найму та звільнення квартири посилаючись на те, що в квартирі АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровськ жила його рідна сестра ОСОБА_7 з чоловіком ОСОБА_6 21.11.1997 року сім'я ОСОБА_6 приватизувала квартиру. Сумісних дітей у них не було. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_6 і єдиним спадкоємцем після його смерті була ОСОБА_7, яка фактично прийняла спадщину, однак не встигла отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки 13.04.1999 року померла. Після смерті ОСОБА_7 єдиним спадкоємцем є він (ОСОБА_5.), який у передбачений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої. 01.03.2001 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складалось з квартири АДРЕСА_1. У день поховання сестри, відповідачка з її чоловіком зламали замок вхідних дверей квартири, вивезли більшу частину майна та здали в оренду квартиру, в даний час отримує оплату за проживання, представляючись господаркою квартири. Тобто своїми діями порушує його права, як власника. Просив вселити його в квартиру АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_2 розірвати договір найму з квартиронаймачами, звільнити квартиру АДРЕСА_1, таким чином усунути перешкоди у користуванні квартирою.
У жовтні 2003 року ОСОБА_2, як спадкоємиця позивача ОСОБА_4, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту прийняття спадщини, про встановлення факту перебування на утриманні, про визнання права власності в порядку спадкування за законом як непрацездатного утриманця на 1/2 частину квартири і про визнання свідоцтва про право власності на квартиру частково недійсним посилаючись на те, що вона 30.08.1991 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, у якого був брат - ОСОБА_6, який проживав у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровськ, яка у свій час була надана сім'ї її чоловіка: його батькам, брату та йому, та яку 21.11.1997 року приватизував брат чоловіка ОСОБА_6 Дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_7 у приватизації квартири участь не брала, оскільки не була прописана в ній. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер брат її чоловіка -ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 були його дружина ОСОБА_7 та його брат (її чоловік) ОСОБА_4, як такий, що перебував на його утриманні. До смерті ОСОБА_8 понад два роки її чоловік (ОСОБА_4.) знаходився на утриманні померлого, оскільки хворів на тяжку форму туберкульозу, а його пенсії ні на що не вистачало, тому ОСОБА_6, заробіток якого був набагато вищим, матеріально допомагав, утримував ОСОБА_4. Через місяць після смерті ОСОБА_8 померла і його дружина ОСОБА_7, після смерті якої спадкоємців першої черги не було. Її чоловік ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті брата, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину, оскільки спадщину прийняв спадкоємець ОСОБА_7 другої черги - відповідач у справі ОСОБА_5 Відповідач за квартирою не стежив, за комунальні та інші послуги не платив. Тому чоловік поселив в квартиру своїх знайомих, які слідкували за її станом. Відповідач має інше житло і у спадкову квартиру навіть не навідується, не слідкує за її станом. Просила встановити факт знаходження ОСОБА_4 на утриманні у його брата ОСОБА_6 протягом півтора року до часу смерті останнього; визнати за ОСОБА_4 як за непрацездатним утриманцем право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; встановити факт фактичного прийняття спадщини ОСОБА_9; визнати свідоцтво про право власності на квартиру на ім'я відповідача частково недійсним; судові витрати покласти на відповідача.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, спадкоємицею після його смерті є ОСОБА_3, яка надала суду зустрічний позов до ОСОБА_2 про вселення, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, шляхом розірвання договору найму і звільнення квартири, посилаючись на факти, викладені у зустрічній позовній заяві її батька ОСОБА_5, доповнюючи тим, що згідно пенсійного посвідчення померлий ОСОБА_4 став пенсіонером за вислугою років, коли йому виповнилося 57 років, та ніколи не був інвалідом I, II чи III групи й на обліку за інвалідністю не перебував. Тому він не є непрацездатною особою. Тобто на день смерті брата не відносився до вищевказаних категорій осіб, тобто не був утриманцем, та й ОСОБА_4 ніяк не міг знаходитись на утриманні ОСОБА_6, оскільки сам останні три роки перед смертю тяжко хворів, потребував посиленого харчування, комунальні послуги не сплачував. Крім того, брати ворогували, останні 20 років не спілкувалися. З огляду на зазначене просила зобов’язати ОСОБА_2 розірвати усний договір житлового найму з орендарями спірної квартири, виселити орендарів із квартири та вселити її в квартиру; визнати за нею право спадкування на квартиру АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську; зобов’язати ОСОБА_2 сплатити всі комунальні платежі з 1999 року; усунути їй перешкоди в користуванні квартирою; стягнути з відповідачки на її користь судові витрати та моральну шкоду в розмірі 15000 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено в повному обсязі.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 - задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_3 перешкоди в користуванні житловим приміщенням АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську.
Вселено ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську.
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення в частині відмови в задоволенні її позовних вимог, часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та постановлення нового рішення про задоволення її позовних вимог та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Вислухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 21 листопада 1997 року, виданого виконкомом міської Ради, квартира АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську належить на праві приватної власності ОСОБА_6 ( т.1 а.с.233).
ОСОБА_6 знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 (т.1 а.с.227), яка була зареєстрована та проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.224).
ОСОБА_6 помер 20 березня 1999 року (т.1 а.с.9). За життя ОСОБА_6 ОСОБА_4 не перебував на його утриманні, проживав з дружиною ОСОБА_2.
Відповідно до спадкової справи, заведеної Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, заяву про прийняття спадщини подав брат ОСОБА_4 (т.2 а.с.1-3).
Згідно листу Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 23.05.2002 року №183, ОСОБА_4 після смерті брата звернувся з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець другої черги за законом (з порядку ст.530 ЦК України в редакції 1963 року), однак на момент смерті у ОСОБА_6 був спадкоємець першої черги за законом (ст.529 ЦК України в редакції 1963 року), його дружина ОСОБА_7, яка фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка, але померла 13.04.1999 року не оформивши спадкові права, а саме не отримала свідоцтво про право на спадщину за законом ст.549 ЦК України в редакції 1963 року).
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року (т.1 а.с.223).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 березня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, спадкоємцем майна ОСОБА_7 у вигляді квартири АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську є ОСОБА_5 (т.1 а.с.234).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Спадкоємцем першої черги після його смерті є дружина ОСОБА_2 (т.2 а.с.5 зв.).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (т. 1 а.с.203).
Відповідно до спадкової справи № 1157-08, заведеної Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, єдиним спадкоємцем є його донька ОСОБА_3 (т.1 а.с.239-250).
Посилання позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, оскільки суд першої інстанції не послався на Закон, який чітко визначав би поняття непрацездатності, між тим вважає, що ОСОБА_4 не відноситься до даної категорії осіб не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в рішенні суду докладно викладено його позицію стосовно відсутності підстав для визнання ОСОБА_4 непрацездатною особою та недоведеності факту знаходження ОСОБА_4 на утриманні спадкодавця не менше одного року до його смерті з посиланням на відповідні норми права.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи щодо фактичного прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті свого чоловіка та отримання ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за законом після смерті сестри на спірне майно, яке їй на день смерті не належало, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки судом першої інстанції дані обставини ретельно перевірялись. В матеріалах справи на а.с.221-234 т.1 знаходиться спадкова справа № 255/99. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 березня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, спадкоємцем майна ОСОБА_7 у вигляді квартири АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську є її брат ОСОБА_5. На дані докази посилається і суд першої інстанції в оспорюваному рішенні. Будь-яких даних про визнання недійсним чи скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 березня 2001 року апелянтом суду не надано.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями учасників процесу.
При вищезазначених обставинах справи, суд першої інстанції, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику у справах про спадкування»від 30.05.2008 року № 7, ст.ст. 529, 531, 549, 551 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст. 1241, 1261, 1268, 1269, 1270,1167 ЦК України, ст. 256 ЦПК України, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Порушень матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді