Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-15177/10                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Шелестов К.О.

                                                             Доповідач  -  Варенко О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області  в складі:

головуючого  – Гайдук В.І.,

суддів -  Варенко О.П., Петешенкової М.Ю.,

при секретарі   -  Самоткан В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2010 року про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до Товариства з обмеженою відповідальність «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

                                                    В С Т А Н О В И Л А:

Суддею Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська 03 листопада 2010 року було постановлено ухвалу про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, якою в межах заявлених позовних вимог  у розмірі 434862,23 грн. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно зі здійсненням його опису та грошові кошти на всіх рахунках, що належать ОСОБА_3, ОСОБА_2.

З цією ухвалою не погодилась відповідач ОСОБА_2 і звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду,  посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  позивач пред'явив позов до відповідачів про стягнення заборгованості в розмірі 434862,23 грн. і подав заяву про забезпечення позову,  оскільки  невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, відповідачі не виконують зобов’язання за кредитним договором та договором поруки.

Апеляційний суд вважає,  що суд першої інстанції обгрунтовано,  керуючись ст. ст. 151,  152 ЦПК України,  застосував заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно відповідачів та на грошові кошти на всіх рахунках, що належать ОСОБА_3.

Доводи відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що накладення арешту на все її рухоме та нерухоме майно позбавляє її права власності є безпідставними,  оскільки арешт є лише видом забезпечення позову. Тому, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 в цій частині відхилити,  а ухвалу судді - залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.152 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату.

Однак, в порушення вищезазначених вимог процесуального закону, вирішуючи питання щодо забезпечення позову та постановляючи 03 листопада 2010 року ухвалу про  накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках, що належать ОСОБА_2, - суд першої інстанції не з’ясував чи є банківські рахунки відповідача такими, на які перераховується заробітна плата, не зазначив підстави обрання такого виду забезпечення позову, як і не обґрунтував причини  застосування заходів по забезпеченню позову, не вказав на ті обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України –види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Однак, вирішити питання щодо такої співмірності апеляційний суд позбавлений можливості, так як в ухвалі суду не зазначено номери розрахункових рахунків відповідача, їх цільове призначення.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_4 в частині накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках, що їй належать,  підлягає задоволенню, а ухвала судді від 03 листопада 2010 року в цій частині - скасуванню, як така, що не відповідає вимогам процесуального закону та матеріалам справи, з передачею  питання щодо забезпечення позову в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 151-153, 218, 303, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2010 року про забезпечення позову - скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках, що належать ОСОБА_2 та передати питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2010 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

  Головуючий

  Судді