ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2011 року 10:20 Справа № 2а-0870/2603/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Максименко Л.Я.,
при секретарі судового засідання – Приймаку Є.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою:Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя
до:Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство №12327», м. Запоріжжя
про:стягення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році,
ВСТАНОВИВ:
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося із адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство №12327», в якому позивач просить стягнути з відповідача 22 920,40 грн. заборгованості по адміністративно-господарським санкціям за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з яких: 22 886,05 грн. – сума адміністративно-господарських санкцій та 34,35 грн. – пеня.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач використовує найману працю працівників, а отже за приписами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» повинен забезпечувати працевлаштування інвалідів в установлених законодавством нормативах. Відповідно до «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (форма 10-ПІ річна-поштова), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 43 особи, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону, у підприємства повинна складати 2 особи. Згідно відомостей, наданих відповідачем у Звіті, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 1 особу, у зв’язку з чим, відповідачу було нараховано суму адміністративно-господарський санкцій у розмірі середньорічної заробітної плати на підприємстві, що у грошовому вираженні склало 22 886,05 грн. та пені в сумі 34,35 грн., яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк. Оскільки відповідач обов’язок щодо сплати санкцій в добровільному порядку не виконав, чим порушив майнові інтереси держави, позивач просить стягнути суму заборгованості в судовому порядку.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, клопотанням від 20.05.2011 просить суд розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані в ухвалі про відкриття провадження у справі документи не надав, направлена на його адресу у справі ухвала про відкриття провадження та судові повістки були отримані уповноваженою особою 04.05.2011 та 16.05.2011, що підтверджується долученими до справи поштовими повідомленнями.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі доказами.
Враховуючи неприбуття у судові засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України, не здійснював фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875 -ХІІ.
Відповідно до ч.8 ст.69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Відповідно до приписів ст. 19 зазначеного Закону, «для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення».
Як свідчать дані звіту відповідача ф. 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, середньооблікова кількість працюючих у відповідача у 2010 році складала 43 особи.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен складати 2 місця. Згідно із звітом в 2010 році у відповідача працював лише один інвалід.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення”від 01.03.1991 №803-ХІІ (далі –Закон №803-ХІІ) державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Відповідно до ч.4 ст.20 Закону №803-ХІІ підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.
Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету міністрів України “Про реалізацію статей 19 і 20 закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”від 31.01.2007 №70.
Отже, обов’язковою передумовою виконання з боку суб’єктів господарювання усіх умов чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів є: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (в т.ч. спеціальні робочі місця); надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо створення та облаштування на підприємстві робочих місць для інвалідів, а також подання звітів до центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів.
Відповідно до ч.3 ст.5 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Згідно ч.1 ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб’єктом господарське правопорушення. У частині другої зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення.
Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що «підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів є менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративного-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом».
За правилами ч. 2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій для відповідача складає 22 886,05 грн., пеня – 34,35 грн., всього – 22 920,40 грн.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство № 12327» не ужито належних заходів для недопущення господарського порушення, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство №12327» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році, - задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство №12327» (69083, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5, код ЄДРПОУ 03114170) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, одержувач: Держбюджет Комунарського району м. Запоріжжя, р/р 31211230700005, код ЄДРПОУ 34677119, ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, 50070000 «Надходження до Фонду соціального захисту інвалідів за 2010 рік») суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 22 920 (двадцять дві тисячі дев’ятсот двадцять) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.Я. Максименко