ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" квітня 2011 р. Справа № 2a-1126/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Кишинського М.І.
при секретарі Дякун М.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Василюк М.В.
від відповідача: Кудла О.Й., Варшавський О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід"
до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області
про зобов'язання вчинення дій та стягнення грошових коштів,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс–Захід" (надалі–позивач), 31 березня 2011 року звернулося до суду з позовом до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі–відповідач–1), Головного управління Державного казначейства України в Івано–Франківській області (надалі–відповідач–2) про зобов’язання вчинення дій та стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною відповідачем–1 перевіркою достовірності нарахування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу з державного бюджету за травень 2010 року порушень не встановлено. Однак, в подальшому, висновку перевірки вказано, що не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 99685,00 грн., в зв’язку з проведенням додаткового комплексу заходів спрямованих на підтвердження достовірності відомостей, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Позивач, не погоджується з такими висновками, оскільки вважає, що відпрацювання ланцюгів основних постачальників, яке стало підставою для проведення відповідачем–1 додаткових комплексних заходів щодо нарахування податку на додану вартість та відсутність документального підтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками товару у ланцюгу постачання товарів, не впливає на право покупця щодо віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбані товару.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги викладені в позові, підтримали в повному обсязі та вказали, що відповідачем–1 безпідставно відмовлено в нарахуванні суми податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 99685,00 грн. В подальшому судовому засіданні представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивоване тим, що в зв’язку з проведенням відповідачем–1 додаткових заходів не було повідомлено позивача про результати проведених заходів щодо підтвердження достовірності задекларованої позивачем суми податку на додану вартість, а тому позивач звернувся в суд лише в березні 2011 року. За таких обставин, суд вбачав за необхідне задовольнити клопотання позивача та поновити позивачу строк звернення з позовом до суду. Крім того, представником позивача в судовому засіданні, подано клопотання, яким позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути з державного бюджету суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 99685,00 грн. за травень 2010 року. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача–1 в судовому засіданні проти заявленого позову заперечила, надавши суду письмове заперечення, яким просить залишити позов без розгляду, в зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідачем–1 продовжується проведення додаткового комплексу заходів спрямованих на підтвердження достовірності відомостей, що є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому пояснила суду, що в зв’язку з проведенням перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, неможливо було підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року, в зв’язку з проведенням додаткового комплексу заходів спрямованих на підтвердження достовірності відомостей по ланцюгу постачання товарів. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник відповідача–2 проти заявленого позову заперечив, надавши суду письмове заперечення, яке мотивоване тим, що у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган Державного казначейства протягом п’яти днів з дня отримання такого висновку надає платнику податку зазначену у висновку суму. Однак, відповідач–2 зазначає, що він не отримував від відповідного податкового органу висновків з визначенням розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року, а тому у відповідача–2 не було підстав для відшкодування з бюджету податку на додану вартість.
Розглянувши позовну заяву, заяву про уточнення позовних вимог та заперечення відповідачів, заслухавши представників позивача та представників відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач по справі 25 жовтня 2000 року зареєстрований Долинською районною державною адміністрацією Івано–Франківської області, як суб’єкт підприємницької діяльності–юридична особа, включений в ЄДРПО України та являється платником податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
У відповідності до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Відповідно до абзаців 1,3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як встановлено в судовому засіданні, проведеною відповідачем–1 перевіркою достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає позивачу до відшкодування за травень 2010 року, порушень не встановлено, тобто позивач має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Однак, в подальшому відповідачем–1 проведено додаткові комплекси необхідних заходів для встановлення факту сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання товарів. За наслідками проведення перевірки додаткових комплексних заходів нарахування податку на додану вартість, відповідач–1 приходить до висновку, про неможливість підтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року.
Таких висновків відповідач–1 дійшов в зв’язку з тим, що між позивачем та ПП «Авантіс» укладено договір з поставки нафтопродуктів, однак ПП «Авантіс» не є виробником відвантаженої продукції. Постачальником продукції для ПП «Авантіс» є ПАТ «Концерн Галнафтогаз», ЗАТ «Калина ЛТД», ВАТ «Закарпатнафтопродукт –Мукачево», які є посередниками відвантаженої продукції. Постачальниками відвантаженої продукції для ПАТ «Концерн Галнафтогаз», ЗАТ «Калина ЛТД», ВАТ «Закарпатнафтопродукт–Мукачево» є ТОВ «Укрпромтехенерго», ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», ТОВ «НК Полюс», ТОВ «Корнелія», ТОВ «Намар», які в свою чергу також не є виробниками відвантаженої продукції та співпрацювало з іншими контрагентами згідно укладених договорів. Також зазначає, що ТОВ «НК Полюс» відсутнє за місцемзнаходження. Крім того, зазначає, що податкові накладні ТОВ ВТФ «Авіас» за період з квітня 2010 року по вересень 2010 року не визнані як податкові. За таких обставин, відповідач–1 вважає, що факт не підтвердження контрагентами –постачальниками продавця податкових зобов’язань є підставою для висновку про необґрунтованість заявлених вимог позивача, щодо бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Проаналізувавши такі висновки відповідача–1 та норми чинного законодавства, суд не погоджується з ними виходячи з наступного.
Приймаючи рішення, суд виходив із того, що сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Відсутність ТОВ «НК Полюс» за місцемзнаходженням, на що посилається відповідач, то дана обставина є нічим іншим, як свідченням порушення відповідною юридичною особою вимоги законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов’язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.
Відповідачем–1 не спростовано те, що на момент здійснення позивачем господарських операцій, він обґрунтовано відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальності як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них в Єдиному державному реєстрі за умови необізнаності покупця.
Щодо посилання відповідача–1 на невизнання як податковими, податкових накладних ТОВ ВТФ «Авіас» за період з квітня 2010 року по вересень 2010 року, то суд виходить із того, що відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів, а тому позивач не повинен нести відповідальність за правильність складання податкової накладної свого контрагента.
Дана позиція суду, чітко кореспондується із практикою Вищого адміністративного суду України, яка викладена у довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України “Про податок на додану вартість” (Частина І).
Право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року підтверджується самою Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією, яка проводила перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Згідно довідки перевірки Долинської об’єднаної державної податкової інспекції, відповідач–1 прийшов до висновку проте, що позивачем не допущено порушень діючого законодавства при формуванні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а отже перевіркою підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
Таким чином, обставинами встановленими судом та нормами чинного законодавства підтверджено правомірність включення позивачем ПДВ, який сплатив вартість придбаної продукції в тому числі ПДВ, отримав належно оформленні податкові накладні, а сума податкового кредиту та заявлені суми бюджетного відшкодування визначенні у податковій декларації з ПДВ за травень 2010 року підлягають відшкодуванню.
Згідно пункту 1.3. статті 1 Закону України №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” платник податку – особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до пункту 10.2. статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Закон України №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” не встановлює обов’язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вищезазначеного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов’язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування, тобто покупець–платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов’язання продавця.
Згідно пункту 4.1 спільного Наказу державної податкової адміністрації України та Головного Державного казначейства України №209 від 02.07.1997 року «Про затвердження порядку відшкодування податку на додану вартість» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 р. за N 263/2067 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов такий, що підлягає задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс–Захід», 77500, вул.Обліски, 139, м.Долина, Івано–Франківська область, код ЄДРПОУ 30906034 суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 99685 (дев’яносто дев’ять тисяч шістсот вісімдесят п’ять) гривень.
Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс–Захід», 77500, вул.Обліски, 139, м.Долина, Івано–Франківська область, код ЄДРПОУ 30906034 судові витрати в сумі 996 (дев’ятсот дев’яносто шість) гривень, 85 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Кишинський М.І.
Постанова складена в повному обсязі 04 травня 2011 року.