Справа № 2а/2570/1760/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 травня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
суддів Д’якова В.І., Непочатих В.О.,
при секретарі Герасенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління виховної та соціально-психологічної роботи Збройних сил України Міністерства Оборони України про скасування наказу в частині, -
В С Т А Н О В И В:
05.04.2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління виховної та соціально-психологічної роботи Збройних Сил України Міністерства Оборони України (надалі – Головне управління), в якому просить скасувати наказ № 36 від 29.03.2011 року начальника Головного управління виховної та соціально-психологічної роботи Збройних Сил України Міністерства Оборони України в частині 4 п. 6. Свої вимоги обґрунтовує тим, що наказ № 36 від 29.03.2011 року в частині 4 п. 6 підлягає скасуванню, оскільки, висновок атестаційної комісії щодо її невідповідності займаній посаді, на підставі якого видано наказ, є неправомірним.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав заперечення в яких зазначив, що наказ № 36 від 29.03.2011 року був виданий начальником Головного управління в межах наділених прав та компетенції на підставі п. 2 наказу від 21.01.2011 року № 4 «Про проведення атестації працівників будинків офіцерів». Вважає, що заначений наказ в частині, що оскаржується відповідає вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні. В зв’язку з цим, у задоволенні позовних вимог просить суд відмовити повністю.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом начальника Головного управління «Про проведення атестації працівників будинків офіцерів» від 21.01.2011 року № 4 було визначено проведення атестації працівників, зокрема і 20 гарнізонного будинку офіцерів, де з 01.03.2000 року ОСОБА_1 займала посаду завідувача бібліотеки. 14.03.2011 року було проведено атестацію ОСОБА_1 За результатами атестації ОСОБА_1 визнана такою, що не відповідає займаній посаді, що підтверджується копією атестаційного листа від 14.03.2011 року та копією протоколу засідання атестаційної комісії від 14.03.2011 року № 4. 29.03.2011 року начальником Головного управління був виданий наказ № 36 про результати атестації працівників будинків офіцерів. Згідно ч. 4 п. 6 вказаного наказу ОСОБА_1 визнано такою, що не відповідає займаній посаді. При цьому, пунктом 7 наказу визначено, що керівникам 6, 20 та 30 гарнізонних будинків офіцерів, у зв’язку з виявленою невідповідністю займаним посадам внаслідок недостатньої кваліфікації працівників зазначених у пункті 6 цього наказу, прийняти рішення про подальше перебування їх на посадах у відповідності до вимог трудового законодавства України.
Згідно ст. 2 Закону України "Про Збройні Сили України" правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.
Порядок віддання і виконання наказів визначається Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі – Статут), затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 року № 548-XIV. Так, відповідно до ст. ст. 35, 36 Статуту накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. Частиною 1 статті 58 Статуту передбачено, що командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
На виконання вимог директиви Міністра оборони України від 12.08.2010 року № Д-322/1/010 «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2010 році» наказом начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.09.2010 року № 148 «Про створення комісії з приймання-передавання будинків офіцерів Збройних Сил України» Головному управлінню виховної та соціально-психологічної роботи Збройних Сил України було підпорядковано будинки офіцерів.
Відповідно до абз. 6 п. 7 Положення про Головне управління виховної та соціально-психологічної роботи Збройних Сил України, затвердженого наказом начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.07.2008 року № 70 зі змінами внесеними наказом начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.10.2010 року № 178 начальник Головного управління виховної та соціально-психологічної роботи має право, зокрема, видавати накази, давати доручення щодо керівництва Головним управлінням виховної та соціально-психологічної роботи, військовим частинам (установам) безпосереднього підпорядкування, та забезпечення їхньої діяльності.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що до компетенції начальника Головного управління відноситься віддання наказів військовим частинам (установам) безпосереднього підпорядкування. Тобто начальник Головного управління мав право видавати наказ № 36 від 29.03.2011 року.
Порядок проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів культури незалежно від форм власності та підпорядкування визначається Положенням про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів галузі культури (надалі – Положення), затвердженим наказом Міністерства культури і туризму від 16.07.2007 року № 44. Так, згідно п.п. 4.6, 4.9, 4.11 Положення атестаційна комісія на підставі всіх даних, за наявності не менше 2/3 її членів, таємним або відкритим голосуванням (за визначенням комісії перед початком роботи) дає одну з таких оцінок професійної кваліфікації і ділових якостей працівника: відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій комісії з повторною атестацією через рік; не відповідає займаній посаді. Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше ніж половина присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. Результати голосування заносяться до атестаційного листа. Атестаційний лист підписується головою, секретарем та членами комісії, які брали участь у засіданні. Рішення атестаційної комісії доводиться до відома працівника, який атестується, безпосередньо після підбиття підсумків голосування (працівник розписується в атестаційному листі).
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Положення матеріали атестації передаються керівнику закладу культури для прийняття рішення. За результатами атестації видається наказ у строк не пізніше двох місяців з дня її проведення. Період тимчасової непрацездатності працівника, а також перебування його у відпустці не зараховуються у двомісячний строк. За цей період керівник вирішує питання про заохочення працівників, які успішно пройшли атестацію, а в окремих випадках (при оцінці працівника як "не відповідає займаній посаді") про переведення на іншу роботу за згодою працівника або звільнення його з роботи. У разі незгоди з пониженням в посаді працівник звільняється з роботи згідно з законодавством України. Рішення атестаційної комісії є обов'язковим для виконання керівником закладу культури та працівником.
Як вбачається з матеріалів справи, атестаційна комісія прийняла рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді. Вказане рішення було доведено до відома позивача, що підтверджується його підписом на атестаційному листі. На підставі п. 5.1, 5.2 Положення, п. 2 наказу начальника Головного управління від 21.01.2011 року № 4 та рішення атестаційної комісії був виданий наказ № 36 від 29.03.2011 року.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті наказу оскаржуваного в частині діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не вбачає підстав для скасування ч. 4 п. 6 наказу начальника Головного управління № 36 від 29.03.2011 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб’єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та рішень.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління виховної та соціально-психологічної роботи Збройних сил України Міністерства Оборони України про скасування наказу в частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління виховної та соціально-психологічної роботи Збройних сил України Міністерства Оборони України - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Гловуючий суддя: О.В. Заяць
Судді В.І. Д’яков
В.О. Непочатих