Справа №   22ц/1290/2029/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 року  Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого:  Борисова Є.А.

                      суддів: Кравченко Н.В., Пригорнєвої Л.І.

                       при секретарі: Вербицькім І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 21 лютого 2011 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа-орган опіки та піклування при виконкомі Станично-Луганської селищної ради про визнання правочину недійсним, визнання права власності та про відшкодування понесених витрат.

                                                           В С Т А Н О В И Л А :

            Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на наступні обставини.

            З відповідачем ОСОБА_3 він проживав у цивільному шлюбі в належній йому на праві приватної власності квартирі за адресою Луганська область, с.м.т. Станиця-Луганська АДРЕСА_1. Разом з ними проживали і його малолітні діти, які залишилися з ним від шлюбу з померлою дружиною – ОСОБА_4

            Під час сумісного проживання відповідач ОСОБА_3 та її мати - ОСОБА_5 запропонували йому оформити безоплатний договір купівлі-продажу його квартири з ОСОБА_5, а в обмін на це за рахунок грошових коштів останньої він та ОСОБА_3 повинні були оформити закордонні паспорти і разом з дітьми виїхати на постійне поживання до Італії, попередньо уклавши шлюб.

            Він, ОСОБА_1, погодився з вказаною пропозицією і оформив з ОСОБА_5 фіктивний договір купівлі-продажу належної йому квартири за вищезазначеною адресою, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6

            Після укладення договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_3 перервали з ним усілякі стосунки, а ОСОБА_5 стала вимагати, щоб він найскоріше виселився з квартири разом з дітьми та вивіз свої речі.

            Наполягаючи на тому, що відповідачі навмисно ввели його в оману з метою заволодіння належною йому квартирою, позивач просив суд про наступне: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на вказану квартиру та визнати за ним – ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру.     

            Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 21 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені часково, а саме суд визнав недійсним свідоцтво про право власності видане на ім’я ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 та визнав право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 В решті позовні вимоги ОСОБА_1 були залишені без задоволення у зв’язку з необґрунтованістю.

            В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи і що судом порушені норми матеріального права.

            Заслухавши суддю-доповідача, представника відповівдача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні з наступних підстав.

            Судом першої інстанції було встановлено що 25.12.2009 року що між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, згідно з яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_5 відповідно придбала вказану квартиру. Договір був нотаріально посвідчений і зареєстрований у встановленому порядку як того вимагає ст.657 ЦК України. Також судом було встановлено, що зазначений правочин в порушення вимог ст.71 ЦК України був укладений без дозволу органу опіки та піклування, дозвіл якого в даному випадку є обов’язковим з огляду на те, що у відчужуваній квартирі  мешкають двоє неповнолітніх дітей позивача.

            З урахуванням зазначених обставин суд на підставі ч.1ст.224 ЦК України та приймаючи до уваги положення п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» дійшов вірного висновку відносно того, що укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 договір є нікчемним, тобто таким що є недійсним через невідповідність його вимогам закону, а тому не потребує визнання його таким судом. Одночасно суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у вигляді визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1

            Разом з тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду щодо необхідності визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру, що оформлене на ім’я ОСОБА_5, оскільки таке свідоцтво взагалі не оформлювалося і право власності відповідача ОСОБА_5 на спірну квартиру було зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25 12.2009року. Виходячи із змісту позовних вимог ОСОБА_1, судова колегія вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 фактично ставив питання про визнання за ним права власності на спірну квартиру з одночасним скасуванням державної реєстрації права власності на квартиру, що була проведена на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2009 року. Тому у зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 підлягає скасуванню у відповідності до вимог ст.309 ЦПК України, а резолютивна частина рішення - доповненню вказівкою про скасування реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_5

            В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.          

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,  307,  309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

                                                                В И Р І Ш И Л А :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 21 лютого 2011 року змінити.

            Скасувати його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності видане на ім’я ОСОБА_5  на квартиру АДРЕСА_1.

            Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні зазначених вимог у зв’язку з необґрунтованістю.

            Третій абзац резолютивної частини рішення суду першої інстанції після слів « АДРЕСА_1» доповнити наступним: «скасувавши реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_5, проведену на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2009 року, який є нікчемним.

            В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

            Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий:

          Судді: