Справа № 22ц/1290/2513/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Кравченко Н.В., Пригорнєвої Л.І.
при секретарі: Вербицькім І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 грудня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалася на те, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 21 липня 1987 року і спільних дітей вони не мають. З 2001 року вона є непрацездатною і отримує пенсію за віком у розмірі 680 грн. В 2007 році вона тяжко захворіла і була визнана інвалідом ІІ групи. Відповідач розірвав з нею шлюб і не надає ніякої матеріальної допомоги, якої вона потребує, у зв’язку з чим вона просила суд, з урахуванням уточнень, що були здійснені під час розгляду справи у суді першої інстанції, стягнути з відповідача аліменти у розмірі ј частини усіх видів доходу останнього щомісячно.
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 не погодився з зазначеним рішенням, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення за їх необґрунтованістю. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу не визнала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Апелянт в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні. До таких висновків судова колегія дійшла виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, що з липня 1987 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Судацького міського суду АР Крим від 17.07.2007 року.
З 09.07.2001 року ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, а з 12.04.2010 року у неї була безстроково встановлена інвалідність ІІ групи внаслідок загального захворювання. Отримувана позивачем пенсія за віком в період часу з жовтня 2009 року по квітень 2009 року становить 680 грн. Зазначені обставини в повній мірі підтверджуються матеріалами справи.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на момент розгляду справи у суді першої інстанції отримував пенсію за віком в розмірі 2590 грн., інших аліментних зобов’язань не мав, інвалідом не визнаний і не мав на утриманні непрацездатних батьків. Вказані обставини також підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції на підставі вимог ч.ч. 1-3 ст. 75 СК України дійшов вірного висновку стосовно того, що позивач має право на утримання, оскільки її непрацездатність настала під час шлюбу, а відповідач відповідно може надавати їй матеріальну допомогу.
Разом з тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду стосовно розміру аліментних платежів, що підлягають стягненню з відповідача, оскільки судом першої інстанції не в повній мірі враховані положення ч. 4 ст. 75 СК України, згідно з якими один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, ОСОБА_2 отримує пенсію за віком, яка фактично дорівнює розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для непрацездатних осіб. Так згідно наявної у справі довідки (а.с.5) в період часу лютий-березень 2010 року пенсія позивача становила 680грн. В період розгляду справи в апеляційній інстанції розмір її пенсії згідно з поясненнями представника позивача становить 800 грн. Прожитковий мінімум, встановлений законом для непрацездатних осіб в період часу лютий-березень 2010 року відповідно становив 695грн., а на момент розгляду справи в апеляційній інстанції – 764 грн.
Таким чином, оскільки розмір отримуваної позивачем пенсії фактично дорівнює розміру прожиткового мінімуму встановленого законом для непрацездатних осіб, судова колегія з урахуванням тієї обставини, що позивач має можливість отримувати допомогу від своєї повнолітньої доньки, судова колегія вважає, що розмір аліментів, стягуваних з відповідача повинен бути зменшений з 1\4 до 1\10 частини всіх видів доходу останнього, а рішення суду першої інстанції в цій частині повинно бути змінене на підставі ст. 309 ЦПК України з огляду на невідповідність висновків суду обставинам справи.
В іншій частині рішення суду першої інстанції є обґрунтованим і підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач стала непрацездатною у зв’язку з інвалідністю після спливу трьох років після розірвання шлюбу і тому не має права на утримання, не заслуговують на увагу, оскільки згідно зі ст. 75 СК України непрацездатним вважається той з подружжя, який став інвалідом І,ІІ або ІІІ групи, або досяг пенсійного віку. З матеріалів справи вбачається, що позивач досягла пенсійного віку під час шлюбу з відповідачем і в сенсі ст.75 СК України є непрацездатною особою.
Посилання апелянта на спричинення йому в період шлюбу позивачем тілесних ушкоджень також не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження тієї обставини, що такі ушкодження були спричинені саме позивачем.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 грудня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини,- змінити.
Зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 1\4 до 1\10 частини всіх видів доходу щомісячно.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.
Головуючий:
Судді: