Справа № 22ц/1290/2560/11
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганскої області в складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Кравченко Н.В., Пригорнєвої Л.І.
при секретарі: Вербицькім І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 24 березня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до Біловодської районної державної адміністрації, Євсузької сільської ради, третя особа –відділ Держкомзему в Біловодському районі про поновлення строків для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, про визнання права власності на земельний пай та про зобов’язання Євсузької сільської ради Луганської області необхідні документи для виділення земельної ділянки(паю) як землі сільськогосподарського призначення.
В С Т А Н О В И Л А:
Оскаржуваним рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 24 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Біловодської районної державної адміністрації, Євсузької сільської ради, третя особа –відділ Держкомзему в Біловодському районі про визнання права власності на земельний пай та про зобов’язання Євсузької сільської ради Луганської області підготувати необхідні документи для виділення земельної ділянки(паю) як землі сільськогосподарського призначення були залишені без задоволення через їх необґрунтованість.
З даним рішенням не згоден позивач ОСОБА_1, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи.
В судове засідання апеляційної інстанції учасники процесу не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так судом першої інстанції було встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином гр.. ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і за свого життя був членом КСП «Степове» Біловодського району. Після смерті ОСОБА_3 КСП «Степове» одержало державний акт на право колективної власності на землю і останній вже після своєї смерті був включений до списку осіб, що додається до зазначеного державного акту. Ні сертифікату на право на земельну частку (пай), ні відповідно, державного акту на право приватної власності на землю померлий ОСОБА_3 не отримував.
Відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельний пай набувають всі особи, які входять до складу КСП на момент паювання землі і яких внесено до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Отже, щоб набути право на земельну частку (пай) згідно з даним Указом необхідно, щоб особа була членом КСП та була внесена до списку осіб, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, і КСП одержало зазначений вище акт.
Оскільки судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 помер до одержання сільськогосподарським підприємством державного акту на право колективної власності на землю й складання в установленому порядку списків членів КСП, що мають право на пай, висновок суду першої інстанції стосовно того, що частка землі на померлого ОСОБА_3 виділенню не підлягає і спадкування виключається, є правильним.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги стосовно того, що померлий ОСОБА_3 на момент своєї смерті мав право на земельну частку (пай) є такими, що не можуть бути взяті до уваги.
З урахуванням вищезазначеного, а також приймаючи до уваги, що до компетенції сільських рад не входить питання розпорядження землями, котрі знаходяться поза межами населених пунктів, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку стосовно безпідставності вимог ОСОБА_2 щодо зобов’язання Євсузької сільської ради Біловодського району підготувати документацію про виділення йому земельної частки (паю) з цільовим призначенням – землі сільськогосподарського призначення.
Крім того, позивач ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідно до вимог ст.549 ЦК України в редакції 1963 року він здійснив дії, які б свідчили про прийняття ним спадщини після смерті свого батька, зокрема звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, або фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що факт прийняття спадщини може бути ним доведений за допомогою показань свідків, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд може досліджувати докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 не ставив питання про допит свідків, зазначених ним в апеляційній скарзі і не надав доказів, що їх допит був неможливим у суді першої інстанції, а тому посилання апелянта на можливість дослідження нових доказів у вигляді показань свідків в суді апеляційної інстанції є такими, що не заслуговують на увагу.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.
Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 24 березня 2011 року- залишити без змін.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.
Головуючий:
Судді: