Справа № 22ц/1290/1626/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого – Борисова Є.А.,
суддів –Кравченко Н.В., Пригорнєвої Л.І.
за участю секретаря – Вербицькім І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Жовтневого району м. Луганська в інтересах ВГІРФО УМВС України в Луганській області на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 3 жовтня 2008 року за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання, зацікавлена особа – Жовтневий РВ ЛМУ України в Луганській області, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2008 р. заявник звернувся до суду з зазначеною заявою, в якій просив встановити факт його постійного проживання на території України з березня 1985 р. по липень 1986 р. у м. Луганську.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 03 жовтня 2008 року заява була задоволена. Суд встановив факт постійного проживання на території України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з березня 1985 р. по липень 1986 р.
Не погодившись з зазначеним рішенням, прокурор Жовтневого району м. Луганська в інтересах ВГІРФО УМВС України в Луганській області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і постановити по справі нове рішення про відмову у задоволенні вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник прокуратури апеляційну скаргу підтримала. Інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Ухвалюючи рішення по справі, суд виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що заявник, який народився 19.02.1965 у Республіці Азербайджан, з березня 1985 р. по липень 1986 р. постійно проживав на території України, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Однак, постановляючи рішення суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що згідно ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені лише ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. з наступними змінами «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що при вирішенні питання про підвідомчисть справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішеннями суду. Зокрема, згідно з Положенням про порядок розгляду питань, зв’язаних з громадянством України, затвердженим Указом Президента України від 31 березня 1992 року, для вирішення заяв про належність до громадянства України може бути представлено рішення суду про встановлення факту родинних відносин.
Як вбачається з тесту заяви, з якою заявник звернувся до суду, він просив встановити факт його постійного проживання на території України саме з березня 1985р. по липень 1986р., тобто за той час, коли судам справи про встановлення таких фактів були непідвідомчі з зазначених вище підстав.
На час ухвалення рішення судом першої інстанції діяв Указ Президента України № 215 від 27.03.2001р. «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким був затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень. Згідно даного Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1, 2 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України» особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, могла подати серед інших документів, також рішення суду, яким підтверджується факт проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року. А для прийняття до громадянства України зі зміною громадянства особа згідно п. 45 даного Порядку повинна була надати
- документ, що підтверджує безперервне проживання особи на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років, - для особи, яка в'їхала в Україну іноземцем;
- документ, що підтверджує безперервне проживання особи на законних підставах на території України протягом останніх трьох років, разом із документом, який підтверджує, що особа в'їхала в Україну особою без громадянства, - для особи, яка в'їхала в Україну особою без громадянства.
Із системного аналізу даних норм права випливає, що встановлення самого по собі факту проживання особи на території України саме в період з березня 1985р. по липень 1986р., в даному випадку дійсно не передбачено законом, так як він сам по собі не породжує правових наслідків.
Крім пояснень свідків, в матеріалах справи відсутні будь–які письмові докази саме про постійне проживання заявника на території України (про його трудову діяльність, навчання, тощо).
Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту його постійного проживання на території України з березня 1985р. по липень 1986 р. у м. Луганську.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст. 3 Закону України «Про громадянство України», Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України № 215 від 27.03.2001р., Положенням про порядок розгляду питань, зв’язаних з громадянством України, затвердженим Указом Президента України від 31 березня 1992 року, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Жовтневого району м. Луганська в інтересах ВГІРФО УМВС України в Луганській області задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 3 жовтня 2008 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту його постійного проживання на території України з березня 1985 р. по липень 1986 р. у м. Луганську відмовити через її необгрунтованість.
Це рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.
Головуючий
Судді