Справа №  2-443/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

23 травня 2011 року   Петропавлівський районний суд  Дніпропетровської області у складі:

         головуючого   судді:             Пелипенко К.В.

         при секретарі:                        Хандрига Л.І.          

         розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,  

                                                                      ВСТАНОВИВ:

          В травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.                 

                             В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що перебуває з відповідачем у шлюбі з 06.06.1992 року, який зареєстрований відділом ЗАГС Петропавлівка Дніпропетровської області. Від цього шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.  

Спільне життя з відповідачем не склалося, подальше існування шлюбу позивач вважає неможливим через різні погляди на життя, непорозуміння та постійні сварки. Позивач зазначає, що в результаті частих сварок вони втратили почуття поваги та любові один до одного. Крім того, з серпня 2005 року вони однією сім’єю не проживають, не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбні відносини та взагалі будь-які відносини.  В зв’язку з викладеним позивач вважає неможливе подальше збереження сім’ї та просить розірвати шлюб.

В судове засідання позивач не з’явився, до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача, наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву, відповідно до якої просить справу розглянути у її відсутність та не заперечує проти розірвання шлюбу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Судом встановлено, що позивач та відповідач дійсно перебувають у шлюбних відносинах з 06.06.1992 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1, виданого відділом ЗАГС Петропавлівка Дніпропетровської області. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, з серпня 2005 року вони однією сім’єю не проживають, не ведуть спільного господарства, в результаті частих сварок вони втратили почуття поваги та любові один до одного, отже заперечує проти надання строку для примирення.

Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,  що має істотне значення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що подальше збереження шлюбу є неможливим. Крім того, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач, в свою чергу, не заперечує проти цього. Тому суд вважає, що сім'я розпалася остаточно, шлюб існує формально і підлягає розірванню, оскільки збереження сім'ї суперечить інтересам подружжя.

Суд, вирішуючи питання про розірвання шлюбу, вважає за необхідне з’ясувати прізвище подружжя після розірвання шлюбу. Відповідач зазначила про залишення їй прізвища, яке вона отримала під час реєстрації шлюбу – «ОСОБА_5».   

        Керуючись ст.ст. 110-113 СК України,  ст.ст. 212-215 ЦПК України,  суд, -

                                                                 ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги задовольнити.

          Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 06.06.1992р. відділом ЗАГС Петропавлівка Дніпропетровської області, актовий запис № 18, -  розірвати.

          Відповідачу – ОСОБА_2 залишити прізвище, яке вона отримала під час реєстрації шлюбу, - «ОСОБА_5».  

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

        Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя    К. В. Пелипенко