Справа № 2а-1048/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2009 року
Ленінський районний суд міста Луганська у складі головуючого-судді: Таранова О.П., при секретарі: Великоцькій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради, про визнання дій неправомірними щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за участю третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Луганській області,
ВСТАНОВИВ:
16.03.2009р. ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним адміністративним позовом з проханням визнати неправомірними (протиправними) дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради щодо виплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років у неналежному розмірі, зобов’язати ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради провести перерахунок державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років з 01.04.2007р. по 01.07.2007 року та з 01.01.2008р. по 31.12.2008р.року з розрахунку прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за 2007 та 2008 роки.
Заявою від 12.06.09р. позивачка уточнює свої позовні вимоги, які складаються із наступного, а саме: 1.Визнання неправомірними (протиправними) дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради щодо нарахування і виплати її допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років у неналежному розмірі за період з 01.04.2007р. по 08.07.2007 року та з 01.01.2008р. по 31.12.2008р.. та 2.3обовязання ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради провести донарахування і виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років за період з 01.04.2007р. по 08.07.2007 року та з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. з розрахунку прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років встановленому на 2007 та 2008 роки.
В обгрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 28.07.2006 року вона народила доньку - Анастасію, тобто, на даний час вона мас дитину віком до трьох років, з якою вона разом проживає і фактично доглядає. Згідно ОСОБА_4 та законів України, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Позивачка з метою з’ясування розміру державної допомоги зверталася до відповідача по справі з проханням надати їй довідку про розмір нарахованої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і провести перерахунок цієї допомоги у відповідності до чинного законодавства.
У своєму листі позивачка зазначала, що, на її думку, розмір допомоги, який їй виплачується не відповідає соціальним стандартам, є недостатнім для реальної допомоги по утриманню дитини, а також те, що Відповідач неправильно обраховує при обчисленні розміру державної допомоги вимоги ОСОБА_4 України та Закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», що є незаконним і порушує її конституційні права.
25.02.2008р. позивачка отримала від управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради Довідку про розмір нарахованої і виплаченої державної допомоги.
05.01.2009р. із відповіді відповідача № 08/03 позивачці стало відомо, що їй було відмовлено у задоволені її прохання щодо нарахування державної допомоги у розмірі передбаченому чинним законодавством.
Із відповіді, наданої її відповідачем вона дізналася, що відповідач при нарахуванні та виплаті її державної допомоги застосував норми законів про державний бюджет України на 2007р. та 2008р.. і тим самим звузив зміст та обсяг її існуючих прав, а також прав її дитини на достатній рівень соціальної допомоги, що є порушенням вимог ОСОБА_4 і Законів України «Про охорону дитинства» та «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Позивачка вважає, що внесення змін до Закону № 2811 в частині зменшення державної допомоги з прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років до 90, 0грн (2007р.) та до 130, 00грн. (2008р.) є порушенням ОСОБА_4 України щодо розміру соціальних виплат для забезпечення рівня життя не нижче від прожиткового мінімуму встановленого законом.
Позивачка в обгрунтування своїх вимог у позовній заяві посилається на наступні докази.
У частині першій ст.. 15 Закону 2811 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811 від 21.11.1992 року (далі по тексту Закон 2811) зазначалося, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленим законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006р. № 489 (далі по тексту Закон 489) прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 01.04.2007р. по 01.10.2007р. складає 463, 00грн., а з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. складає 470, 00грн.
Законом «Про державний бюджет на 2007 рік», а саме пунктом 14 ст. 71 Закону № 489 дію частини першої ст.. 15 Закону № 2811 зупинено на 2007р і встановлено статтею 56 Закону № 489, розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не менше чим 90, 00грн.
Відповідно до Довідки про розмір нарахованої і виплаченої державної допомоги від. 25.2.2009р. у 2007 році позивачці було нараховано і виплачено державної допомоги з квітня по червень (включно) - 129, 03грн. щомісячно.
Законом «Про державний бюджет на 2008 рік» № 107 від 28.12.2007р. (далі Закон № 107) підпунктом 7 п.23 частину першу статті 15 Закону № 2811 викладено в новій редакції, а саме: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130, 00грн».
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007р. № 107 (далі Закон 107) прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років 01.01.2008р. -по 01.04.2008р. складає 526, 00грн., а з 01.04.2008р. по 01.07.2008р. складає 538, 00грн., а з 01.07.2008р. по 01.10.2008р. складає 540, 00грн., а з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. складає 557, 00грн.
Відповідно до Довідки про розмір нарахованої і виплаченої державної допомоги від 25.02.2009р. у 2008 році позивачці було нараховано і виплачено державної допомоги з січня по грудень 2008року у розмірі 144, 10грн. щомісячно.
ОСОБА_4 України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ( ст..22). Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом
існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом ( ст..46).
ОСОБА_4 України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність ( ст. 3). ОСОБА_4 є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується ( ст..8).
Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАСУ) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1. ст. 8 КАСУ).
Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. № 9 «Про застосування ОСОБА_4 України при здійсненні правосуддя» при здійсненні правосуддя судам під час розгляду справи необхідно піддавати оцінці нормативно правові акти будь-якого державного органу на відповідність їх, як ОСОБА_4 України так і закону. Якщо при цьому буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Також в абзаці 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 ОСОБА_4 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_4 України і чинними законами прав і свобод.
Крім того, згідно з ст. 124 ОСОБА_4 України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України. А рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, та не потрібно прийняття ніяких урядових рішень та відповідних розпорядчих документів для впровадження його в дію.
У частині сьомій ст..9 КАСУ зазначається, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Відповідно до ст..72 КАСУ підставою для звільнення від доказування є зокрема обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Подібні правові норми містяться і в ст..35 «Підстави звільнення від доказування» Господарського процесуального кодексу України та у ст.. 61 «Підстави звільнення від доказування» Цивільного процесуального кодексу України.
Тобто якщо Конституційним Судом України вже встановлені фактичні обставини, що матимуть значення по цій справі то вони не підлягають доказуванню.
В підтвердження своїх вимог позивачка посилається на фактичні обставини які вже доказані Конституційним Судом України по наступним справа м:
від 20.03.2002р. № 5-рп-2002 по справі № 1-15/2002;
від 17.03.2004р. № 7-рп/2004 по справі № 1-13/2004;
від 01.12.2004р. № 20-рп/2004р. по справі № 1-27/2004;
від 11.10.2005р. № 8-рп/2005 по справі № 1-21/2005;
від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007;
від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008.
Не погоджуючись із вимогами позивача ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську у своєму запереченні зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
по-перше, позивачем пропущено річний строк на подачу адміністративного позову що дає підстави суду застосувати ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України;
по-друге, що рішення Конституційного суду не є підставою для здійснення перерахунку державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а є тільки підставою для внесення змін до нормативних актів в т.ч. 1 до Державного бюджету України на 2007 та 2008 роки;
по-третє, у відповідача відсутнє бюджетне призначення, що не дає йому можливість здійснювати виплати державної допомоги у іншому розмірі ніж визначеному у відповідному бюджетному призначенні на 2007 та 2008 роки головним розпорядником бюджетних коштів Міністерством праці та соціальної політики України, а виплата у більшому розмірі призведе до нецільового використання бюджетних коштів, що має наслідком притягнення працівників відповідача до відповідальності у порядку визначеному законами України;
по-четверте, враховуючи те, що призначення допомоги здійснюється через Обласний комп’ютерний інформаційно-обчислювальний центр, а програмне забезпечення розробляється Мінпрацею то відповідач, з технічних причин або причин відсутності підзаконних або роз’яснювальних нормативних актів, не має можливості нараховувати державну допомогу в іншому розмірі ніж це передбачено відповідним програмним забезпеченням.
Представник позивачки по довіреності у відзиві на заперечення від 13.02.2009р. доводи відповідача спростовує і просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області у своєму відзиві на позовну заяву зазначило, що саме у відповідача по справі відкриті в державному казначействі бюджетні рахунки, з яких здійснюється перерахування державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років і тому відповідач по цій справі є належним.
В процесі слухання справи сторони подали відповідні заяви про слухання справи. без їх участі.
Вислухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 8 КАС України, фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав гарантується звернення до адміністративного суду для захисту. прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України.
Згідно ст.. 23 Закону № 2811 рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у судовому порядку.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливим наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що позивачка має доньку - Анастасію ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про народження № 055859, яке знаходиться матеріалах справи.
Судом також встановлено, що позивачці було призначено і вона отримала відповідну державну допомогу за спірний період відповідно до Довідки про розмір нарахованої і виплаченої державної допомоги від 25.02.2009р. у 2007 році з квітня по червень - 129, 03грн. щомісячно, а також з січня по грудень 2008року у розмірі 144, 10грн. щомісячно.
У частині першій ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» зазначено, Що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленим законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом «Про державний бюджет на 2007 рік», а саме пунктом 14 ст. 71 Закону № 489 дію частини першої ст..15 Закону № 2811 зупинено на 2007р і встановлено статтею 56 Закону № 489, розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не менше чим 90, 00грн.
Відповідно до Закону 489 прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 01.04.2007р. по 01.10.2007р. складає 463, 00грн., а з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. складає 470, 00грн.
Законом «Про державний бюджет на 2008 рік» № 107 від 28.12.2007р. підпунктом 7 п.23 частину першу статті 15 Закону № 2811 викладено в новій редакції, а саме: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130, 00грн».
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007р. № 107 прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років 01.01.2008р. по 01.04.2008р. складає 526, 00грн., а з 01.04.2008р. по 01.07.2008р. складає 538, 00грн., а з 01.07.2008р. по 01.10.2008р. складає 540, 00грн., а з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. складає 557, 00грн.
ОСОБА_4 України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ( ст..22). Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом ( ст..46).
ОСОБА_4 України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність ( ст..З). ОСОБА_4 є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується ( ст..8).
Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАСУ) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1. ст. 8 КАСУ).
Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. № 9 «Про застосування ОСОБА_4 України при здійсненні правосуддя» при здійсненні правосуддя. судам під час розгляду справи необхідно піддавати оцінці нормативно правові акти будь-якого державного органу на відповідність їх, як ОСОБА_4 України так і закону. Якщо при цьому буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Також в абзаці 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 ОСОБА_4 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та
громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_4 України і чинними законами прав і свобод.
Крім того, згідно з ст. 124 ОСОБА_4 України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України. А рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, та не потрібно прийняття ніяких урядових рішень та відповідних розпорядчих документів для впровадження його в дію.
У частині сьомій ст..9 КАСУ зазначається, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Відповідно до ст..72 КАСУ підставою для звільнення від доказування є зокрема обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Подібні правові норми містяться і в ст..35 «Підстави звільнення від доказування» Господарського процесуального кодексу України та у ст.. 61 «Підстави звільнення від доказування» Цивільного процесуального кодексу України.
Тобто, якщо Конституційним Судом України вже встановлені фактичні обставини, що матимуть значення по цій судовій справі то вони не підлягають доказуванню.
Фактичними обставинами по цій справі є наступні висновки Конституційного суду. а саме:
1.Зупинення пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються із бюджетів усіх рівнів, насамперед для тих категорій громадян, пенсії, заробітні плати яких (з урахуванням інших джерел доходів) є нижчими від визначених законом чи від прожиткового мінімуму, встановленого законом, порушує вимоги частини четвертої статті 43, частини третьої статті 46 та статті 48 ОСОБА_4 України.
2.3вуження змісту та обсягу цього права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 ОСОБА_4 України), шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 ОСОБА_4 України не допускається.
3.Згідно зі статтею 46 ОСОБА_4 України громадяни мають право на соціальний. захист, що включає право на соціальні виплати та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
4.3вуження змісту та обсягу права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сімї, що включає достатнє харчування, одяг, житло шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 ОСОБА_4 України не допускається.
5.При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод тобто умов і засобів, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.
6.Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, що призводить до обмеження права на соціальний захист, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 ОСОБА_4 України, та порушується гарантоване у статті 48 ОСОБА_4 України право кожного на достатній життєвий рівень.
7.3аконом про Державний бюджет України не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України.
8.3акон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ОСОБА_4 України.
9.Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
10..Не можна законом про Державний бюджет України вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Такі фактичні обставини вже доказані Конституційним Судом України по наступним справа м:
від 20.03.2002р. № 5-рп-2002 по справі № 1-15/2002;
від 17.03.2004р. № 7-рп/2004 по справі № 1-13/2004;
від 01.12.2004р. № 20-рп/2004р. по справі № 1-27/2004;
від 11.10.2005р. № 8-рп/2005 по справі № 1-21/2005;
від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007;
від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008.
Доводи відповідача стосовно неможливості призначати відповідну державну допомогу у розмірі передбаченому Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з технічних підстав, а саме відсутності бюджетного призначення, програмного забезпечення, відсутності відповідних нормативних актів прийнятих на підставі рішень Конституційного Суду України до уваги судом не приймаються із-за їх нормативної необгрунтованості.
Щодо твердження відповідача про відсутність механізму стягнення заборгованості коштів розміщених у державному казначействі то цей довід спростовується наявністю наказу Державного казначейства України № 175 від 05.10.2001р. «Про затвердження Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства» яким такий порядок передбачено.
Що стосується вимоги відповідача про застосування річного строку звернення позивача до адміністративного суду то вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 99 КАСУ зазначається річний строк звернення особи до суду за захистом своїх прав та інтересів з дня коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Отримуючи державну допомогу у розмірах зазначених у відповідній довідці відповідача, позивачка не могла знати про своє порушене право отримувати державну допомогу у більшому розмірі тому, що позивач не знав скільки йому фактично нараховують (призначають) цієї допомоги. Отримуючи допомогу позивач міг знати тільки скільки йому фактично виплачується.
Про факт того, що існує імовірність призначення але несвоєчасної виплати державної допомоги, свідчить і п.55 Постанови КМУ від 27.12.2001р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» де зазначено, що призначені, але не одержані суми державної допомоги сім’ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачується протягом будь-якого часу без обмеження.
Позивач по справі отримуючи державну допомогу у розмірах визначених у відповідній довідці відповідача, не міг знати і про те, що відповідач по справі не визнає його право, право позивача отримувати державну допомогу у більшому розмірі.
І тільки з отриманої відповіді від 05.01.2009р. № 08/03 та довідки від 25.02.2009р. позивач по справі дізнався про своє порушене право отримувати державну допомогу у більшому розмірі ніж та, яку він отримував, тобто тільки із зазначеного листа позивач дізнався, що йому нараховувалась допомога в тому розмірі в якому виплачувалася і що відповідач не бажає робити перерахунок державної допомоги у бік збільшення, на підставі Закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та рішень і висновків Конституційного Суду України.
Таким чином позивачка з квітня 2007р. по грудень 2008 року, відповідно до Рішень КСУ має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно із Законом 2811 із розрахунку встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а бездіяльність відповідача по справі щодо не нарахування і не виплати позивачці цієї державної допомоги у розмірі встановленого законом на відповідний рік прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років є неправомірною.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2.11, 69-71, 162, 163, 158-164, 186 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2.Визнати неправомірними (протиправними) дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради щодо нарахування і виплати мені допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років у неналежному розмірі за період з 01.04.2007р. по 08.07.2007 року та з 01.01.2008р. по 31.12.2008р.
З.Зобовязати ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради провести донарахування і виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років за період з 01.04.2007р. по 08.07.2007 року та з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. з розрахунку прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років встановленому відповідно на 2007та 2008 роки.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня оголошення постанови
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.