Справа № 2-412/11

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"13" травня 2011 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого Валуєва В.  Г.

при секретарі Севанян М. Б.,  за участю представника позивача                                   ОСОБА_1

представника відповідача                                            Бібленко М.Б.

        розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом   ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства „Приватбанк” про   визнання дій неправомірними та анулювання заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

      Позивач звернувся до суду 30.09.2010  року з названим позовом  В обгрунтування   позовних вимог посилається на те, що  23.03.2006 року він  з ПАТ «ПриватБанк» уклав кредитний договір № КRP0AN02000010, відповідно до якого банк зобов'язується надати йому кредитні кошти на строк до 22.03.2012 року включно у розмірі 41 450,00 грн. (сорок одна тисяча чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.) на купівлю автомобіля, а також в сумі 13666, 45 грн. (тринадцять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 00 коп.) на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених даним кредитним договором (копія кредитного договору № КRP0AN02000010  від 23.03.2006 року додано до позовної заяви).

        Вже з наступного місяця почав справно та вчасно сплачувати тіло кредиту та проценти за користування ним. 06.01.2009 року йому  прийшло повідомлення з ПАТ «ПриватБанк» про те, що у зв'язку із зміною кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, банк змушений вимагати зміни умови кредитного договору № КRP0AN02000010 від 23.03.2006 року, а саме: починаючи з 01.02.2008 року відсоткова ставка складатиме 25, 50 % на рік.

       В умовах економічної кризи, йому було важко виплачувати кредит, тому він   неодноразово звертався до Криворізької філії ПАТ «ПриватБанк» з метою знайти компроміс, повідомляв про те, що на даний час він  не в змозі сплачувати тіло кредиту та відсотки за користування ним, прохав дати відстрочку, але йому постійно відмовляли.

      Відповідно до повідомлення ПАТ «ПриватБанк» прострочена заборгованість станом на 07.05.2009 року складає 3262,17 грн. (три тисячі двісті шістдесят дві гривні 17 коп.).

      21 липня 2009 року до нього додому прийшли невідомі особи, які представились співробітниками банку. Вони пред'явили документ, попередньо не ознайомивши з його

змістом, повідомили лише, що це додаткова угода, відповідно до якої йому надається відстрочка по сплаті кредиту за кредитним договором № КRP0AN02000010 від  23.03.2006 року (потрібно сплачувати поточну процентну ставку за користування кредитом, а на сплату тіла кредиту надається відстрочка. В разі відмови від підписання даного договору вони погрожували забрати автомобіль, технічний стан  якого оглянули та обманим шляхом  забрали на стоянку банку для подальшої  його реалізації.

      27.08.2009 року він  зібравши необхідну суму коштів, здійснив оплату за користування кредитом в розмірі 7 340,00 грн. (сім тисяч триста сорок гривень 00 коп.), про що свідчать виписки з особового рахунку після оплати він звернувся до ПАТ «ПриватБанк» з метою одержання автомобіля, проте йому відмовили, мотивуючи це тим, що даної суми недостатньо та пояснили, що для  того, щоб повернути автомобіль він повинен сплатити всю суму заборгованості по кредиту з процентами за користування кредитом та штрафними санкціями за дострокове погашення кредиту, в протилежному випадку вони передадуть автомобіль на торги, виручені кошти від яких підуть на погашення заборгованості за кредитним договором № КRP0AN02000010 від 23.03.2006 року.

      Коштів для дострокового погашення кредиту у нього не має, тому він   погодився на продаж автомобіля. Співробітники банку сказали, що після проведення торгів  його  повідомлять, за яку суму було продано автомобіль та скільки коштів зарахувалося на погашення заборгованості.

     Йшов час та повідомлення так і не приходило. В кінці березня 2010 року він  вирішив звернутися до ПАТ «ПриватБанк» поцікавитися, продали його автомобіль чи ні і з”ясувалось, що  банк не в змозі виставити автомобіль на торги, так як не має довіреності.      

    Крім того, виставили йому  рахунок за охороняєму стоянку, де весь цей період перебував автомобіль. В акті від 21 липня 2009 року не було зазначено, що дана стоянка платна, про що його ніхто не попередив.   Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» та ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

   Виходячи з цього п. 2.3.1. кредитного договору № КRP0AN02000010від 23.03.2006 року, згідно з яким банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, вважається нікчемним.

     Зважаючи на це банк не мав права в даному випадку підвищувати відсоткову ставку за користування кредитом, тому заборгованість виникла у звязку з незаконним підвищенням процентної ставки.

    Відповідно до п. 2.2.8. 2.2.9. кредитного договору № КRP0AN02000010 від 23.03.2006 року банк має право вилучити заставне майно для погашення заборгованості, в разі неможливості виконання ним  умов договору.

    Виходячи з вищевказаного, з його боку (позивача)  ніяких порушень умов кредитного договору № КRP0AN02000010 від 23.03.2006 року не було, на відміну від банку.

    Враховуючи те, що незаконно була підвищена процентна ставка за користування кредитом, вагомо збільшився розмір щомісячного платежу та в зв'язку з цим він  не міг його оплатити і тому почала зростати заборгованість.

    Ця заборгованість виникла у зв'язку з незаконним підвищенням процентної ставки, її потрібно вважати недійсною.

    Зважаючи на вищевикладене, ПАТ «ПриватБанк» не має ніяких правових підстав вимагати з нього  гроші та незаконно утримувати автомобіль ДЕУ Матіз, державний номер НОМЕР_1.

    В зв'язку з даними обставинами він  звернувся з заявою щодо невиконання умов кредитного договору № КRP0AN02000010 від 23.03.2006 року до Прокуратури Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Відповідно до повідомлення № 458-10 від 23.04.2010 року в ході перевірки встановлено, що між ним та ПАТ «ПриватБанк» існують цивільно-правові відносини, тому за захистом своїх прав  необхідно звернутися до суду, тому просить суд визнати неправомірними дії ПАТ «ПриватБанк» щодо підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку за кредитним договором № КRP0AN02000010  від 23.03.2006 року;  анулювати заборгованість в розмірі 3262,17 грн. (три тисячі двісті шістдесят дві гривні 17 коп.) за кредитним договором № КRP0AN02000010 від 23.03.2006 року, яка виникла у зв'язку з незаконним підвищенням відсоткової ставки та незаконним утриманням автомобіля ДЕУ Матіз, державний номер НОМЕР_1 та  зобов'язати ПАТ «ПриватБанк» повернути автомобіль ДЕУ Матіз, державний номер НОМЕР_1.

       Представник позивача  просив суд задовольнити вимоги позивача.

       Представник відповідача, заперечував проти задоволення позову, просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, які викладені у  у відгуку.

      Суд, вислухавши сторони, кожного окремо, проаналізувавши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

      Як вбачається з кредитного договору № КRP0AN02000010від 23.03.2006 року, ПАТ „ Приватбанк” ( далі банк) надав   позивачу - кредитні кошти на строк до 22.03.2012 року включно у розмірі 41 450,00 грн. (сорок одна тисяча чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.) на купівлю автомобіля, а також в сумі 13666, 45 грн. (тринадцять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 00 коп.) на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених даним кредитним договором (а.с. 7-9). У забезпечення виконання Заставодавцем зобов”язань за кредитним договором № КRP0AN02000010 від 23.03.2006  року надав в заставу автомобіль марки „ДЕО МАТІЗ”,  державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що  підтверджується договором  застави ( а.с. 9-10). Як вбачається з повідомлення   банку, останній повідомів позивача  зі змінами до кредитного договору, а саме, що процентна ставка з 01.02.2008 року складає 25 % на рік( а.с. 11). Згодом банк повідомив позивача, що у разі  порушення зобов”яазань за вказаним договором, останній  з метою погашення заборгованості, яка станом на 07.05.20009 року складає – 3262,17 грн., має право  звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості, накласти арешт на майно, яке належить позивачу, або членам його сім”ї, тощо ( а.с. 12), позивач не виконав вимоги банку, не сплатив   відповідні платежі, які зазначені  в кредитному договорі   21 липня 2009 року банк, згідно до акту  прийняв на   зберігання  вищезазначений  автомобіль,  про добровільну передачу вказаного транспортного засобу свідчить особистий підпис позивача ( а.с. 19), але позивач звернувся до Саксаганської районної прокуратури м. Кривого Рогу, відповіддю № 458-10 від 23.04.2010 року йому запропоновано звернутись до суду, бо в ході перевірки встановлено, що  існують цивільно – правові відносини( а.с.20).

     У відповідності до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

    Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ від 10.05.2005 р. № 168 (надалі - Постанова № 168), у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках.

     Постановою НБУ № 168 встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Такі події, а також порядок підвищення процентної ставки та їх граничні розміри були визначені між Позивачем та Відповідачем при укладенні кредитного договору № КRP0AN2000010 від 23.03.2006 р.

     У відповідності до ст. 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

      Так, в умовах кредитного договору № КRP0AN02000010 від 23.03.2006 р., укладеного    між  Позивачем   та  Відповідачем,    було    передбачено    право    банку    в односторонньому порядку змінювати умови кредитного договору, так п. 2.3.1 вказаного кредитного договору встановлено, що банк має право: в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент  укладення даного договору; зміни облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у  страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в межах кількості пунктів, на яку збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США, за згодою Позичальника.

     Таким чином, підставами для підвищення відсоткових ставок за діючим кредитним договором є події, незалежні від волі сторін договору, які відбулися за час його дії а саме:

-    зміна курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору.

    Так, кредитний договір з Позивачем укладений 23.03.2006 року з відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 1,23 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

     Рішення про підвищення процентної ставки прийнято банком 31.12.2008 року.

     Курс гривні до долара США станом на 23.03.2006 р. складає-505, 00 грн. за 100 дол. США Курс гривні до долара США станом на 31.12.2008 р. складає - 770,00 грн. за 100 дол. США Коефіцієнт збільшення курсу долару США до гривні складає - 1,5247524 (або на 52,5 %).

      Таким чином, як видно із наведеного розрахунку, зміна курсу долару США до гривні збільшилась у 52,5% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення кредитного договору сторонами, що відповідно до п. 2.3.1 договору є підставою для підвищення банком в односторонноьму порядку відсоткової ставки.

      Другою підставою для підвищення відсоткової ставки, згідно з п. 2.3.1 кредитного договору, є зміна облікової ставки НБУ.

      Так, розмір облікової ставки НБУ станом на 23.03.2006 р. - 8 % (розмір облікових ставок НБУ надається у додатку).

      Розмір облікової ставки НБУ станом на 31.12.2008 р. - 12% (постанова НБУ від 21.04.2008 р. № 107)

      Так, кількість пунктів, на які збільшилась облікова ставка НБУ - 3,5 пунктів.

      Настання вищезазначених подій, не пов'язаних з волевиявленням сторін, дало право Відповідачу на підставі умов кредитного договору и ЗУ «Про захист прав споживачів» змінити умови кредитного договору, а саме збільшити відсоткову ставку за кредитом.

      В обгрунтування позову Позивач стверджує, що зміна відсоткової ставки була проведена Відповідачем незаконно, а саме після прийняття Закону України № 661-VI від 12.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким були внесені відповідні зміни до ЦК України та ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

     Однак, з даними доводами Позивача неможливо погодитись.

     Так, зазначений Закон набрав чинності з 10.01.2009 року, тоді як рішення про зміну відсоткової ставки, в тому числі щодо її підвищення, було прийняте Правлінням Банку у формі розпорядження «Про зміну відсоткової ставки по діючим кредитам бізнесів «Іпотечне кредитування»,   «Авто       у   кредит»,   «Мікрокредитування»   наданих   в   гривнях       ще

31.12.2008          року.

    Тобто підвищення відсоткової ставки по кредитному договору було здійснено банком ще тоді, коли це було дозволено чинним на той час законодавством, тобто до набрання чинності   10.01.2009 року. Закону України № 661-УІ.

    Отже і обов'язок Позивача платити, починаючи з певної дати відсоткову ставку за кредитним договором у певному розмірі, виник до того, як стала чинною заборона банкам підвищувати відсоткову ставку.

           В ч. 1 ст. 5 ЦК України чітко вказано, що «Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності», ч. З ст. 5 ЦК України встановлює: «Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності». Тому Закон № 661-УІ, в частині внесення змін до ЦК України (ст. 1056-1) не може регулювати відносини, які виникли до моменту набрання чинності цим законом.

     Така позиція також підтверджується і практикою Верховного суду України з аналогічних справ (рішення від 22.12.2010 р. Верховного суду України надається у додатку).

    Та обставина, що дата, з якої позивач повинен був платити відсоткову ставку по кредитному договору за новим розміром, це дата з 01.02.2009 року - не спростовує того факту, що зазначена зміна відсоткової ставки відбулася до 10.01.2009 року, а саме 31.12.2008 року, коли було затверджене відповідне рішення уповноваженої посадової особи банку.

    Відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору та ст. 11 ЗУ України «Про захист прав споживачів» банк змінив розмір відсоткової ставки 31.12.2008 року. Механізм і терміни впровадження такої зміни для конкретних клієнтів викладено в повідомленні Відповідача від 06.01.2009 року. З огляду на зміст повідомлення, ромір відсоткової ставки для Позивача встановлюється з 01.02.2009 року в залежності від обставин, щодо яких невідомо, настануть вони чи ні (відкладальна обставина).

    Так у випадку незгоди клієнта з розміром відсоткової ставки (оскільки згоду на її підвищення клієнт (тобто Позивач) надав банку ще при підписанні договору), - він мав право:

- повністю погасити заборгованість до 20.01.2009 року (за попередньою ставкою);

- у випадку погашення до 01.02.2009 р. суми аборгованості за тілом кредиту -9 000 грн., відсоткова ставка за кредитним договором підвищується до рівня 20,52% річних;

-  у випадку погашення до 01.02.2009 р. суми заборгованості за тілом кредиту -15 000 грн., відсоткова ставка за кредитним договором підвищується до рівня 14,76% річних.

      Те, що Позивач отримав повідомлення від банку про підвищення відсоткової ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої відсоткової ставки, як це було передбачено п. 2.3.1 кредитного договору, підтверджується матеріалами справи та самим Позивачем.

    Таким чином, на підставі даного повідомлення банку, у разі незгоди Позивача з підвищенням відсоткової ставки, Позивач повинен був  письмово повідомити про це банк та достроково повернути кредитні кошти, однак Позивачем дані умови виконані не були, адже письмово не погодившись із підвищенням відсоткової ставки, Позивач не здійснив дострокового повернення всього залишку за кредитом, а навпаки здійснював погашення заборгованості за наданим йому кредитом, що фактично свідчить про його згоду на підвищення відсоткової ставки.

     Щодо позовних вимог Позивача  про незаконне  вилучення автомобілю та його повернення Позивачу, то дані дії банку законні та відповідають умовам кредитного договору та договору застави рухомого майна, укладеного між сторонами по справі.

      Так, п. 1.3 кредитного договору було передбачено, що в забезпечення позичальником зобов'язань за даним договором виступає застава автомобіля ДЕУ.

      Так, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Позивачем та Відповідачем був укладений договір застави рухомого майна № КRP0AN02000010 від 23.03.2006 р., у п. 2 якого зазначено, що за цим договором заставою забезпечується виконання зобов'язань Позичальника - за кредитним договором від 23.03.2006 р. № КRP0AN02000010 п. 6 даного договору застави зазначено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Заставодавець надав в заставу наступне майно: транспортний засіб - ДЕУ МАТІЗ, рік випуску: 2006 , тип ТЗ: легковий-комбі-В, номер кузова (шасі): НОМЕР_4, реєстраційний номер: НОМЕР_1.

      П.17.10 договору застави передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем/Позичальником будь-яких зобов'язань за кредитним договором,    Застоводавець зобов'язується: доставити предмет застави за адресою вул. Костенка, 21 в строк 7 днів з моменту пред'явлення Застоводержателем письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, строк сплати якої наступив (в т. ч. по кредиту, відсоткам, винагороди, ін. платежам), а також неустойки. Інакше Заставодержатель має право здійснити доставку предмету застави за вказаною адресою, як своїми силами, так і на договірних умовах з третіми особами. У той же строк передати предмет застави Заставодержателю в заклад за актом прийому-передачі. що підписується сторонами. В цьому разі Заставодержатель має право виставити охорону предмету застави як своїми силами, так і на договірних умовах з третіми особами. Витрати, пов'язані з охороною та зберіганням предмету застави, несе Заставодавець.

     Так, листом від 14.05.2009 р. за вих. № 2740619291 Відповідач повідомив Позивача про порушення ним взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та попередив про намір звернути стягнення на предмет застави у разі несплати у найближчий термін боргу за кредитом. Даний лист отриманий Позивачем, що підтверджується матеріалами справи та самим Позивачем.

      Однак, Позивач, навіть після отримання вказаного листа, так і не виконав погашення боргу за кредитом, а 21.07.2009 року згідно акту приймання -передачі було здійснено добровільну передачу автомобіля в заклад банку, як це і було передбачено вищевикладеним п. 17.10 договору застави. Даний акт приймання-передачі підписаний особисто Позивачем та особисто ним доставлений до банку.

       Таким чином, на підставі викладеного, керуючись не інакше як умовами договору застави, які були відомі Позивачу та з якими він погодився підписанням цього договору, Відповідачем було прийнято в заклад автомобіль Позивача. Тобто, дії Відповідача повністю відповідають умовам договору застави, а отже є законними та обгрунтованими.

     Щодо стверджень Позивача про те, що йому було невідомо про те, що він буде нести витрати по збереженню автомобілю, переданого в заклад банку, не відповідає дійсності, адже п.17.10 договору застави передбачено, що в разі передачі заставного автомобілю в заклад, заставодержатель має право виставити охорону предмета застави як своїми силами, так і на договірних умовах з третіми особами. Витрати, пов'язані з охороною та зберіганням предмету застави, несе заставодавець (тобто Позивач).

       Крім того,  Позивач необгрунтовано зазначає, що на момент передачі автомобілю в заклад банку, ним всі умови договору були виконані і він  погасив борг в розмірі 7 340,00 грн., однак таке твердження Позивача не відповідає дійсності, адже із виписки з особового рахунку Позивача видно, що ці кошти він сплатив лише 27.08.2009 р., тоді як автомобіль був переданий в заклад банку ще 21.07.2009 р.

     Таким чином в судовому засіданні  встановлено, що позовні вимоги позивача надумані та нічим не підтверджені, тому у задоволенні позовних вимог суд позивачу відмовляє.

На піставі викладенного та керуючись ст.ст. 60, 209,213-215, 223, 294  ЦПК Укпаїни

В И Р І Ш И В :

            ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі у задоволенні  його позову до публічного акціонерного товариства „Приватбанк” про  визнання недійсним пункту 2.3.1 кредитного договору № КRP0AN2000010  від 23.03.2006 року, визнання неправомірними дій відповідача щодо підвищення відсоткової  ставки в односторонньому  порядку за вказаним   кредитним  договором та зобов”язання публічного акціонерного товариства „Приватбанк” повернути автомобіль НОМЕР_3.

           Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання до суду апеляційної скарги на рішення суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Рішення суду   набирає законної сили, якщо протягом 10 днів з дня проголошення рішення до суду не надійде апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя:В. Г. Валуєва